Січнева( ж.р. одн. Н.в.), сумну( ж.р.одн. Зн.в), бідолашну(ж.р. одн. Зн.в.),художникового(ч.р. одн. Р.в.),ясне(с.р. одн. Н.в.) морську(ж.р. одн. Зн.в.), срібний( ч.р. одн. Н.в), дивовижний( ч.р одн. Н
в), новому( ч.р. одн.Д.в.) м'якій (ж.р. одн.Д.в)
<span>Професії бувають дуже різними. Але я хочу стати танцюристкою. Ще змалку мене відвили у танцювальний гурток. Мені там дуже сподобалося , спочатку це моє хоббі, але я хочу займатися цим професійно. Я розумію, що потрібно багато працювати , щоб добитися потрібного результату.</span>
Рушників,куманців,килимів,писанок.
Дятли - це пташки не дуже великого розміру, у них короткі ніжки, міцні гострі кігті і, звичайно ж, дуже міцний і сильний дзьоб. Сильний дзьоб і допомагає дятла працювати їм ,звільняючи дерева від шкідників. Ці пташки дуже красиві і виділяються серед інших своїм оперенням. Дятел носить червону шапочку, в поєднанні з синяво-чорним пір'ям крил і білим черевцем - це виглядає просто чарівно.
<span>Почувши стукіт дятла, всі намагаються знайти його серед гілок дерев, і якщо натрапити на нього поглядом, просто неможливо потім його відірвати, хочеться дивитися на цю цікаву пташку і дізнатися ,що ж вона буде робити далі. Стукіт дятла чути здалеку і хочеться йти на цей стук.</span>
Синтаксис завжди був суворим чоловiком, але вiн дуже любив своїх дiточок — речення. Вони це знали i виробляли, що хотiли. Треба Синтаксису скласти якесь оповiдання чи листа написати, а дiти кепкують, i не можна розiбрати, яке з них що виражає.
Одного разу Синтаксис розсердився на таку поведiнку дiтей i вирiшив навести лад у своєму домi. Скликав вiн усiх своїх дiточок на раду i сказав суворо:
— Давайте, мої любi, раз i назавжди вирiшимо, хто з вас що має робити.
— Добре, батьку! — вiдповiли речення.
— Я довго думав i вирiшив, що треба вас роздiлити на декiлька груп. Однi з вас будуть розповiдними, тобто мiститимуть у собi якесь повiдомлення, розповiдь про щось.
Другi будуть питальними, тобто мiститимуть у собi якесь запитання. А третi будуть мiстити у собi наказ, вимогу, заклик, побажання, пораду, прохання тощо i називатимуться спонукальними реченнями.
Дiтям-реченням сподобалось рiшення їхного батька, i вони радо погодились.
З того часу в домi Синтаксису завжди панують мир та спокiй.
<span> </span>
