За те що він не покинув своїх друзів. Не зостався у тітки Марини, а пішов. Тому, що він знав, що не може підвести нікого. Бо втративши дядька, він відчув біль та зрозумів, що потрібно йти далі. І завжди бути поряд з близькими йому людьми. З людьми, які змогли б його підтримати.
Образование- это весьма нужная человеку штука, без образования ты или вы вряд ли куда поступите так как оно везде требуется в первую очередь, образование нужно нам чтобы поступить в какой либо ВУЗ лучшее учебное заведение, образование это то что нужно каждому,оно дает человеку те самые знания которые нужны в повседневной жизни, для работы, ведь если ничего не знать происходит деградация, людям можно и нужно читать, хоть немножко, развивать свою черепную коробку пополнять новыми фактами и учить новые формулы.
<span>Тому, що Пан Лаврін подивився в його око і зрозумів, що він не справжній, а лише так прикидається. А ще мені здається, що йому стало жаль цього дракона. </span>
Хто ми ? Ми-люди. Ми живемо в двадцять першому столітті, яке ознаменоване розвитком науково-технічного прогрессу і будівництвом міст. Хоч і відбувся розвиток у науці, однак війни завжди були на Землі і продовжуються бути. Війни несуть за собою втрати людей, а це є злочином, адже життя вважається найбільшою цінністю. Здається, двадцять перше століття, різкий прогресс повинен послугувати зменшенню війн, але відбувається все навпаки. Війни ведуться за великі землі, навіть за золото - звичайнісінький камінь. Доки люди не усвідомлять, що війна - це зло, доти і будуть людські смерті, втрати. Мир на землі повинен бути, адже за нього боролися наші прадіди, діди. Ми повинні зупинитися і уже зараз розпочати шлях до мирного життя. Всім мирного неба над головою!
Ответ:
Читаючи вірш "Заповіт", який був написаний великим Кобзарем, починаєш розуміти, як поет ставився до своєї батьківщини, як переживав за її сучасне і сподівався на краще майбутнє. Саме такий твір міг з'явитися тоді, коли поет відчував себе смертельно хворим. Кожна людина, яка проходить шлях через очищення хворобою або навіть смертю, ставить перед собою питання: що залишиться після мене? Як будуть згадувати нащадки моє надбання, чи знадобляться мої думки, мрії поколінню прийдешньому? В багатьох своїх творах поет закликав земляків боротися за волю, рідну Україну, але саме в цьому вірші слова автора звучать полум'яним гаслом: "Поховайте та вставайте..." Нове життя уособлюється з новою вільною сім'єю, з братерськими почуттями і світлим майбутнім українського народу. Але спочатку потрібно всім встати на боротьбу за вільне життя пліч-о-пліч: "Кайдани порвіте і вражою злою кров'ю волю окропіте".
А далі інтонація поета змінюється і стає печальною, тому що він прохає згадувати його в цій вільній сім'ї "незлим тихим словом".
Поет з любов'ю описує навіть те місце, де хотів би бути похованим. Рідний Дніпро був згаданий невипадково, бо скільки дум прийшло до Шевченка, коли поряд "Реве та стогне Дніпр широкий...". Сумно і страшно автору за рідну Україну, де злидні і бідність співіснують з яскравою красою батьківщини.
Але поет зміг перемогти свою хворобу і продовжити творити далі. Твір назавжди залишився в серці українського народу, а до того ж став народною піснею. Мине ще багато років до того часу, коли здійсняться мрії автора щодо вільної неньки України. Багато письменників і поетів будуть очікувати на цю годину. Скільки творчої інтелігенції буде зіслано та розстріляно тільки за те, що писали і проголошували думки про незалежну Україну! Але цей час настав. Зараз Україна — вільна й незалежна, здійснилися мрії Т. Шевченка. А народ вшановує пам'ять Кобзаря, згадує його добрим словом, навчає сучасне покоління любити й оберігати все те, що не зміг побачити оновленим наш прославлений поет. Будемо вірні пам'яті поета, згадуймо про ті часи, коли він мріяв і заповідав нам бути однією вільною великою родиною.