<span>Людське життя для історії — це тільки мить. А для людини — піт праці і кров боротьби, це радощі й страждання. Про них наяд чи напишуть майбутні історики. Можливо, узагальнять словами «війна», «робітничий рух». Для ліричного ж героя поезії — це живий біль, жива рана, і не треба її ятрити порожніми фразами. Мабуть, тільки письменникові під силу передати людські почування, історію «підтятої» людської душі.</span>
Так, оскільки автор здебільшого надає перевагу опису природи, власних думок, тощо.
мцыри...............................................
<span>Камінна луна, сушити голову, хоч на голові стій, у першу чергу, точка зору.</span>
Тому що треба казочку прочитати) http://kazky.org.ua/Zbirky/moje/Och.html