Мартин Боруля – це головний герой однойменної трагікомедії Івана Карпенка-Карого. За соціальним статусом Мартин - заможний селянин. Але він має заповітне бажання: повернути собі колись втрачене дворянство. На шляху до своєї мети він часто втрачає здоровий глузд і попадає у комічні ситуації.
Риси характеру: загалом, він добра людина. Мартин не знущається з людей, що бідніші за нього. До того, як зосередитися на нав'язливій ідеї стати дворянином, Мартин добре виховував своїх дітей. Його донька Марися говорить про це: «Перше батько казали, що всякий чоловік на світі живе затим, щоб робить, і що тільки той має право їсти, хто їжу заробляє». Мартин любить свою родину і прагне стати дворянином, щоб хоч його нащадки бути в змозі постояти за себе, щоб їх не могли безкарно ображати: "що не всякий на них крикне: бидло! теля!".
Комізм образу Мартина Борулі полягає у тому, що він намагається копіювати зовнішні ознаки класу, до якого він не належить, причому так, як він це розуміє. Йому чужі дворянські звички та спосіб життя, але він уперто намагається прищепити їх своїй родині і собі самому. "Марисю, скілько раз я вже тобі приказував, не кажи так по_мужичи: мамо, тато... треба так казать, як дворянські діти кажуть".
Він хоче видати доньку за "благородного", влаштовує сина на роботу чиновником і навіть радить йому порвати з другом дитинства, бо той селянин: "Ти, сину, не дружи з нерівнею, краще з вищими, ніж з нижчими. Яка тобі компанія Микола? Мужик — одно слово, а ти на такій лінії, трешся між людьми інчого коліна…" Як і мольєрівського Журдена, Мартина дурять (зокрема, повіренний Тренделєв) і не розуміють (друзі та родичі хочуть, щоб він знову став таким, яким був раніше - звичайним чоловіком). Врешті-решт, усі починання Борулі, спрямовані на досягнення його мети, завершуються поразкою. Ідея п’єси полягає у тому, що людина, яка захоплюється фальшивими цінностями та соромиться бути собою, завжди буде смішною.
П’єса "Мартин Боруля" не сходить зі сцена українських театрів уже понад сто років. Вона має успух завдяки психологічній переконливості образів, гумору та гострій злободенності. У свій час роль Мартина Борулі талановито грав і сам І. Карпенко-Карий.
1. Втілення в образі Остапа Мандрика прагнення народу до волі (у кріпацтві звичайні селяни стали панським товаром; розповіді діда про козаків, про Січ; мрія про щасливе подружнє життя; рішення пана розлучити його з коханою; прагнення до волі, нестерпне життя у пана примушують до втечі з дому; разом з Оксаною долають багато перешкод; здобув волю, але не здобув щастя).
<span>2. Соломія — жінка, що уміє боронити себе (смілива, мужня, любляча, рішуча: втекла від пана, щоб разом з Остапом розділити долю — це вияв жіночого свободолюбства, прагнення моральної волі; вона жертвує своєю красою — косами, готує напад на турецьких козаків, щоб звільнити коханого; вона потонула з надією, що Остап здобув волю; в образі Соломії втілена вічна тема кохання). </span>
<span>III. Дорогою ціною здобути бажану волю (Соломія загинула, половина душі Остапа </span>
<span>навіки залишилася в Дунаї; воля без кохання — це не щастя). </span>
Сам дизайн можна зробити під старовину вогнем чуть підпалити і ватман жовтим зробити і гарно написати всьо остальне
Сіроманець був старим вовком тому й помер.Так закінчилась Історія про старого Вовка сіроманця
Природа – колиска людського життя, наша рідна стихія. Ніхто не зможе жити без води, землі, повітря, їжі. Коли подумаєш про невід’ємну красу заходу або сходу сонця, про весняний дзвінке дзюркотіння струмка, про аромати молодих клейких листочків, про фарби осіннього лісу, – стане ясно, що нам потрібно щось ще, окрім щоденних потреб – дихати, пити і їсти. Нам потрібна краса природи, її сила і підтримка. У планах по «освоєнню» природи треба передбачати головне: не завдавати їй шкоди. «Завдяки» людству природа стала потребувати особливої допомоги та підтримки людей. Допомогти їй може будь-хто з нас – було б бажання.Зараз про це думають інженери, вчені, все населення нашої Землі. Чому в наш час великих відкриттів і досягнень проблема охорони природи стала такою важливою і необхідною? Якщо ми вчасно не надамо допомогу природі, вона помре. Що ж тоді відбудеться на Землі? Земля загине. І в цьому буде повна вина людства.<span>Як же я можу допомогти природі, захистити її. Це спочатку здається все легко і просто. Ні, це дуже трудомістка робота, яка вимагає не п’ять і навіть не десять років, вона вимагає все життя. </span>