Цей вірш викликає у мене сум адже автор зображує нестерпну тугу за рідним краєм, бажання бути визнаним на Батьківщині через свої твори. Поет уславлює нескореність, силу духу, які допомагають творити, виживати у важких умовах на чужині.
Андрій Самойлович Малишко був одним з тих літераторів, які разом з нашим народом долали складні шляхи XX століття. Він учителював, працював у «Літературній газеті», у роки Великої Вітчизняної війни був військовим кореспондентом. Після війни Андрій Самойлович працював у журналі «Дніпро». Здається, звичайний шлях радянського літератора. Але Малишко ні в якому разі не був тим, хто проміняв свій народ на пільги, даровані партійним квитком. І вірші поета переконливо доводять це.
Червоний клубочок по голубій густині гуляє,а ввечері на землю сідає.
7 раз відмірь 1 раз відріж !