Епітети: Крилатих вітер, незалежної країни, вільна Україна, незалежної держави.
Метафори: блакить із золотом переплелися, відгомін іде, знамення сяє, знамення виблискує, пишемо історію.
Порівняння: прапор майорить неначе птах.
Риторичні оклики: Народ не вмер й нікому не скорився! І нас із ним
нікому не скорити!
Надіюсь цього досить
Павлусь-головний герой.Він дуже дбайливий,чуйний.добрий хлопець.На його долю випало не мало пригод.Жив с мамою та сестрою Ганною,коли незабаром забрали в полон.Щоб її врятувати йому треба було відправиттися до страшних пригод.Павлусь-доказав всім що він є нащадком козаків.Тому що зробив цей героїчний поступок.
Про що мені шепоче дождь весни! Про те,що стане літо і ти мене забудешь! Про те, вже співають птахи! І сонце світе ясно-ясно! Вже скоро почнутся свята! І стане жарко-жарко!
Будучи глубоко верующим и богобоязненным человеком, Вакула в одну ночь верхом на черте совершает сказочное путешествие в далекий и загадочный Петербург и привозит своей возлюбленной царицыны черевички неописуемой красоты. В этом эпизоде очень ярко выразилась его готовность пожертвовать чем угодно во имя любви. На обещание черта, что Оксана «будет сегодня же наша» , Вакула отвечает: «Изволь, за такую цену готов быть твоим» .
Но и тут кузнец просто так не сдается. Изловчившись и перекрестив черта, он. полностью подчиняет его себе. Побывав у Екатерины во дворце и добыв-таки черевички, Вакула «отблагодарил» черта, отвесив ему три удара хворостиной. В конце концов самоотверженность, смелость Вакулы, его безграничная любовь и преданность были вознаграждены — Оксана полюбила его, причем еще до того момента, когда он принес ей черевички. Действительно, такого человека просто нельзя не любить : )
Кармалюк, потому что Сирко и Хмельницкий козацкие полководцы, а Кармалюк просто человек,который грабил багатых и отдавал бедным)
