<span>Лучше всего понять культуру народа помогают его кулинарные традиции! Кулинар Эктор Хименес-Браво , Который объездил полмира и знает тысячи разнообразных рецептов, впервые отправился в путешествие по Украине, чтоб собрать лучшие рецепты пасхальных блюд! И именно в маленьком Хуторке на Полтавщине у бабушки ДУСи он разузнал секрет невероятных пирожков с калиной, Которые НЕ черствеют.</span> Ингредиенты: Молоко - 550 мл Дрожжи - 100 г Сахар - 150 г Сметана 15% - 100 мл Яйца - 1 шт. Крахмал - 1 ч. л. Соль - 20 г Сливочное масло - 100 г Мука - 0,5 кг Гроздья калины - 1 кг Зерна калины - 1 кг Тыква сладкая - 1 кг Отваренная фасоль - 0,5 кг Соль <span>Перец</span>
Чіпка
1. Ішов справді парубок. На перший погляд йому, може, літ до двадцятка добиралося. Чорний шовковий пух тільки що висипався на верхній губі, де колись малося бути вусам; на мов стесаній борідці де-где поп'ялось тонке, як павутиння, волоссячко. Ніс невеличкий, тонкий, трохи загострений; темні карі очі — теж гострі; лице довгобразе — козаче; ні високого, ні низького зросту, — тільки плечі широкі, та груди високі... Оце й уся врода. Таких парубків часто й густо можна зустріти по наших хуторах та селах. Одно тільки в цього неабияке — дуже палкий погляд, бистрий, як блискавка. Ним світилася якась незвичайна сміливість і духова міць, разом з якоюсь хижою тугою...
<span>2.На самому краї села, од вигону, стояла невеличка хатка, вікнами на широкий шлях. З-за хатки виглядали невеличкі хлівці, повіточки; трохи далі — тік; за током — огород; а все кругом обнесено низенькою ліскою. Зразу видно було, що то плець не дуже заможного хазяїна. Не достатки, а тяжка праця кидалась в вічі. Хата хоч старенька, та чепурна, біла, — видно, біля неї ходили хазяйські руки; двір виметений, чистий; огорожа ціла, хоч і низенька, а ворота дощані-хрещаті.</span>
<span>3.А й дитина ж то вийшла — на славу! Повновиде, чорняве, головате, розумне... Тільки якесь невеселе, вовчкувате, тихе. Другі діти жваві, — як дзиґа крутиться, на місці не всидить... Скажеш йому: дай те! дай друге! — як стріла пуститься... Чіпка, як його звали, — не такий, ні! Оце, було, Мотря чи Оришка скаже: «Подай, Чіпко, води!», або — ножа, або — веретено...» То він і почне: «А де ж воно лежить, чи стоїть?» Отак розпитає, повагом устане, повагом піде, підніме й повагом подасть...</span>
<span>4. Виродок іде! — кричить, забачивши здалека Чіпку, білоголовий хлопчик. — Запорток! — підхопить другий. — Ходім до нього!</span>
<span>5. Такі казочки бабусині, при самотньому житті, осторонь од товариства, пластом ложилися на дитячий розум, гонили в голові думку за думкою, гадку за гадкою. Глибоко западали вони в його гаряче серце, а в душі підіймали хвилю горою — з самого споду до верху.
</span><span>6. Закипіла в Чіпки у руках робота. Найняв плуг, волів, зорав поле, засіяв, заборонив; зійшло — як щітка! У косовицю став за косаря — викосив дванадцять копиць сіна. Є чим овечок узиму годувати. Настала жнива — місячної ночі жне. Розгорювався десь на десять рублів; купив у заїжджого цигана стару кобилу; звозив хліб, поставив у току: отакі скирти понавертав!
Дивуються люди, що Чіпка до хазяйства такий удатний! А Чіпка, дивись, у же й хліб вимолотив, сама солома стоїть — завалив увесь город ожередами. Скоту нема. Продав Чіпка більшу половину соломи, кілька мішків хліба, та восени купив корову на ярмарку.</span>
Держи)
Народні пісні розкривають всю духовну перлину її предків.
Завдяки ним ми пізнаємо традиціі та обряди багатьох віків)
<span>нигде не копировал можешь проверять).</span>
Головним героєм у цьому творі є отаман Гамалія.
Він не є конкретною історичною особою,це вигадиний образ.
Тема «Планетник»: розповідь бабусі агроному про цікаву історію з хлопчиком (Планетником) у часи кріпаччини, порозуміння героя з природою і зневажливе ставлення до свого народу. Ідея «Планетник»: уславлення доброти, чуйності, щирості, працьовитості, відповідальності до справи, яку доручено; засудження зла, підступності, жаги до збагачення, егоїзму. Основна думка: а)кожну хвилину свого життя людина повинна присвячувати для створення та примноження добра, краси на благо інших; б) «…жити і вдосконалюватися — піднятися до краси і сили природи, до волі і єдності». Жанр «Планетник»: повість-притча; Б. Харчук визначив свій твір як повість-легенду. Легенда (лат. legenda — те, що необхідно прочитати) — сказання чи оповідання, створені народною фантазією, де сполучається реальне (історичні особи, події) і фантастичне, казкове.