Сусідка- непоседлива, дружня, жартівлива.
жартптиця-яскрава, сяюча , радіснаю
радість- дружня...
Правильный ответ: Гудвин.
<span>Остап Вишня (справжнє ім’я – Павло Губенко) – визначний український гуморист, представник сатиричної літератури, автор багатьох гуморесок і фейлетонів. Під його гостре перо потрапляли підлабузники, хабарники, п’яниці, винищувачі природи. Найкращі гуморески та усмішки Остапа Вишні було перекладено багатьма мовами, а сам письменник перекладав українською мовою твори М. Гоголя, А. Чехова, Я. Гашека, М. Твена. У процесі натхненної праці народився створений Остапом Вишнею новий жанр – усмішка.</span>У письменника дуже гарні, повчальні, змістовні твори, які вносять у наші життя промінчик яскравого сонця. Візьмімо, наприклад, гумористичне оповідання «Зенітка», в якому письменник підносить тему мужності й нескореності народу в роки Великої Вітчизняної війни. Головний герой твору – дід Свирид – у загальнонародну справу розгрому німецько-фашистських загарбників робить і свій посильний внесок. Про свій героїчний подвиг у воєнні роки він розповідає зі стриманим гумором і має велику ненависть до фашистів.<span>Остап Вишня зіставляє героїчні й побутові риси вдачі головного героя «Зенітки». Комічні «страженія» з покійною дружиною Лукеркою: «Держись, - кажу, - куме, битва буде! Якщо поодинці, будемо биті. Давай згутуємось у військове соєдіненіє, бо інакше розгром. Перемеле живу силу і техніку!»</span>«Мисливські усмішки» посідають значне місце у творчості Остапа Вишні. Письменник любовно створює високохудожні картини рідної природи, виражає шире захоплення нею, розкриває її могутність і красу. Він вирушав на полювання з єдиною метою – помилуватися густими лісами, зеленими луками, запашними сінокосами…<span>Твори Остапа Вишні перебувають в єдності з народною творчістю, і через це вони такі популярні й досі.</span>
…Покійний Терпило жив-був, то прийняв було до себе якогось сироту Петра за годованця. Хлопець виріс славний, гарний, добрий, проворний і роботящий; він од Наталки старший був годів три або чотири; з нею вигодувавсь і зріс вкупі<span>
</span>Правда, Петро добрий парубок…— говорить мати Наталці,— …він не ледар, трудящий, з ним обідніти до злиднів не можна<span>
</span>Петро не такий, серце моє за його ручається, і воно мені віщує, що він до нас вернеться<span> </span>
Ритча про блудного сина розкриває перед нами взаємовідносини у родині. Як бачимо, у батька два сина. І звичайно, одинакове виховання. Але молодший син не бажає чекати, поки батько помре, щоб успадкувати майно. Тому він вимагає свою частку ще при житті батька. Батько, не дивлячись, що це жорстоке прохання, віддає молодшому синові його частку. З притчі ми знаємо, що син прогуляв і розтринькав усі гроші. Коли все закінчилось, він почав пасти свиней, що для його національності було гидкою справою. І лише у скрутних обставинах він згадує про свого батька. Кидає усе та йде до нього, мріючи бути у нього слугою. Але любов батька безмірна. Не зважаючи на біль, що молодший син завдав йому, він влаштовує вечірку на честь повернення сина. Дає йому багатий одяг та дорогоціннну обручку, що говорить про те, що він знову його син. Цінність притчі у тому, що вона показує справжнє відношення батьків до дітей. Щоб діти не робили, вони завжди будуть улюбленими дітьми для своїх батьків. Головне, щоб діти це цінували.
