Сюжет твору побудований на реальних фактах з історії родини Тобілевичів. Батько драматурга вирішив довести своє дворянське походження й тривалий час клопотався про це в різних інстанціях, витративши багато сил, коштів і часу. Коли ж мета була майже досягнута, якийсь канцелярист догледів, що в старих документах прізвище писалося Тобилевич, а в нових — Тобелевич. На цій підставі батькові було відмовлено у визнанні дворянського походження.
Нові казки про Новий рік. Це сталося дуже давно, в одному древньому чарівному лісі. На одній казковій галявині росли два старих дерева: клен і берізка. Вони були справжніми друзями. Але чарівний вітер приніс невелику зернятко їли, яке впало між деревами. Сонечко гріло його, поливав. І ось одного разу, в один з днів маленька ялинка підросла. Стала веселою, зелененької і такою наївною. А лені звірі все частіше і частіше намагалися схопити ялинку за маківку. Поруч стоять берізки і клену стало шкода дівчинку, і вони стали піклується про неї. Незабаром завдяки любові, доброті своїх сусідів маленька беззахисна ялинка стала воістину справжньою красунею лісовий. Пухнаста, зелена, струнка. Ось прийшла зима. Напередодні нового року звірята почали замислюватися, як його провести, а головне де взяти гарну ялинку. І ось Ведмідь вирішив, влаштує конкурс, і вибрати дерево, яке стане символом зими. У ньому брала участь і наша ялинка. Було багато чудових, симпатичних претенденток, але все – таки міс-ліс стала ялинка. Звірята прикрасили її шишками, ягодами, влаштували веселе свято. Були пісні, танці, привітання. І ось диво! Несподівано на санях з четвіркою швидких оленів проїжджав Дідусь Мороз. Він побачив свято і веселощі, вирішив приєднатися до звірятам. Здивувався, побачивши ошатну ялинку, вона йому дуже сподобалася, і він взяв гілочку, щоб дітлахам. З тих кожен новий рік не може обійтися без ошатною лісової красуні.<span> </span>
Роксолана-нахабна та безжалісна .....
<span>Украї́нські наро́дні пісні́ — це фольклорні твори, які зберігаються в народній пам'яті і передаються з вуст в уста.</span><span>Твори анонімні, бо імена першотворців, як правило, невідомі. Народна пам'ять зберегла нам лише деякі імена авторів народних пісень. Це Маруся Чурай, авторка пісень «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці», «3асвіт стали козаченьки» — це козак Семен Климовський — «Їхав козак за Дунай». Інша частина народних пісень літературного походження — «Реве та стогне Дніпр широкий» — Т. Г. Шевченко, «Ніч яка місячна» — Старицький. Взагалі в Україні складено понад 5 тисяч пісень. Народні пісні мають багато жанрів.я би ето вставила</span><span>
</span>
Доти В образі поета втілено митця з високими моральними якостями. Він не женеться за багатством, йому не потрібні даври придворного співака. Поет має почуття гідності й готовий підтримати лицаря, але лише доти, доки допомога не порушує його основних життєвих принципів. Він написав серенаду, щоб закохати панночку в Бертольдо, створив уїдливого вірша, який надихнув народ на штурм фортеці. Але як тільки прості люди почали зазнавати утисків від Бертольдо, поет займає принципову позицію. Він ставить своє слово на захист народу. Його пісні надихають на боротьбу, їх не можуть спинити навіть тюремні мури.