Чоботи...................................................................................................................
Якщо вірити нашому телебаченню (не кажу вже про спеціалізовану мисливську пресу), то найбільша загроза усьому живому в Україні – вовки. Половину населення вони з’їли, а другу – перекусали та ще й сказом заразили. Хвацькі мисливці настовбурчують перед телекамерами вуса та грізно стискають рушниці: треба винищити сірих до ноги!
А чи такий страшний вовк, як його малюють наші журналісти? Директор Київського еколого-культурного центру Володимир Борейко переконаний, що у розповідях про вовка більше вигадки, ніж правди: "Вовк ще за радянських часів міцно посів у мисливців почесне місце цапа-відбувайла. Одному Богу відомо, скільки на вовка списали козячих, вепрячих та оленячих шашликів, прикриваючи "вовком-ненажерою" недбалість та свідомі зловживання у мисливському господарстві."
"Вовк, – вважає харківський натураліст Валерій Ловчиновський, – змушує копитних тварин постійно рухатися, чим завдає чимало клопотів мисливцям, які звикли спокійнісінько розстрілювати свої живі мішені біля годівниць та солончаків. От вони його й не люблять".
Мисливці та журналісти призвичаїли нас до думки, що вовк – вселенське зло й дорога йому одна – на комір. Склалася ціла система міфів, які начебто підтверджують цю тезу.
Перше місце у "вовчій", точніше, антивовчій міфології посідає вже згадане нами "Вовки закусали всю країну". Дійсно, хворий на сказ вовк може напасти на людину і вкусити її. А от випадки заїдання вовками людей в Україні невідомі.
За рік вовки кусають в Україні близько 20 людей. Однак набагато більше людей кусають собаки, особливо бійцівських порід. Наприклад, у 2005 р. у Львові вони покусали 471 особу (у Москві щорічно від укусів собак страждає близько 30 тис. осіб). І чомусь ніхто бійцівських собак не пропонує відстрілювати. Не кажу вже про автівки, від яких щороку в Україні гине близько 7 тис. осіб та ще понад 50 тис. травмуються. "Так від собак і машин – користь", – скаже читач. Що ж, перейдемо до міфу №2 – "Від вовків немає жодної користі".
Ответ:
епітети
Объяснение:
персоніфікація-перетворення живого предмета у неживий
метафори-слово в переносному значенні
порівняння-це порівняння
епітети-по простому ето іменник+прикметник
Нещодавно я прочитала захоплюючу повість по дружбу хлопчика Сашка з вовком. Зі справжнім вовком Сіроманцем.
Автор любить природу. У творі він точно передає образи усіх героїв. Можливо, в образі Сашка він описував себе у дитинстві. Коли ми читаємо, то переживаємо разом з героями.
Хоч вовк був старим та сліпим, після зустрічі з Чепіжним, почалося справжнє полювання на Сіроманця. Тільки тоді, коли людина живе в гармонії з природою, вона відповідає взаємністю. Хлопчик сміливий, бо знає: тварини відчувають добрих та злих людей, тому ставляться до них по-різному. Сподобалось мені те, що в творі Сашко не боїться Чепіжного, відстоює свою думку, говорить йому правду. Він також співчуває сліпому Сіроманцю. Навіть відправився в далеку дорогу, бо мав надію та прагнув вилікувати зір вовка. Хлопчик щасливий, що люди верталися з ловів ні з чим, бо тварина врятувалася втечею.
Мене вразила відданість Сіроманця, адже він сам повернувся до Сашка, їхня чудова та незвичайна дружба.
Мені подобаєть поезія Шевченка. В своїх віршав він передає нам свої почуття, любов до Батьківщини. Більшість віршів Тараса сумні. Коли я читаю його вірші моя душа сповнена смутку. Він пише про мир на Україні і не тіки. В своїх віршах він висловлює любов до Батьківщини. І нас закликає щоб ми не робили нічого поганого завжди були за батьківщину. Щоб ніколи її не міняли. Адже більшість його віршів саме про Батьківщину про мир на землі. Вірші Тараса захоплюючі і мені вони дуже подобаються. Мій найулюбленіший вірш Заповіт!