Ответ:
По объёму дума больше исторических балладных песен, с которыми, как и с давним дружинным эпос, имеет генетическую связь[2]. В структуре думы является более или менее выраженные три части: запев основной рассказ, окончание. Стихосложение думы неравносложное, астрофичное, с интонационно-смысловым членением на уступы-тирады, в пении начинается криками «ой», а завершается «гей-гей».
Своей стихотворной и музыкальной формой думы представляют высшую стадию речитативного стиля, развитого ранее в причитаниях, из которых думы переняли некоторые мотивы и поэтические образы. С причитаниями думы роднит и характер импровизации. Длинные рецитации дум переходят в плавные, меняющиеся формы. Каждый кобзарь перенимал от своего учителя образец исполнения в общих чертах и создавал свой отдельный вариант мелодии, под которую исполнял все думы своего репертуара.
Пение дум требует особого таланта и певческой техники (поэтому думы сохранились только среди профессиональных певцов). Доминантный элемент думы — словесный, а не музыкальный, и формируется он в определённой мере импровизационно, поэтому рифмы часто риторические. Рифмы в думах преимущественно глагольные. В поэтике характерны развёрнутые отрицательные параллели , традиционные эпитеты , тавтологичные высказывания , разнообразные фигуры поэтического синтаксиса , традиционные эпические числа . Стиль дум торжественный, возвышенный, чему способствует использование архаизмов, старославянизмов и полонизмов . Эпичность и торжественность дум усиливается ретардациями — замедлением рассказа через повторение фраз-формул.
У думы, в отличие от баллад и эпоса других народов, нет ничего фантастического. Древнейшее упоминание о думах есть в хронике польского историка С. Сарницкого, древнейший текст думы, найденный в краковском архиве М. Возняком в 1920-х годах в сборнике Кондрацкого «Козак Голота».
Тарас Григорович Шевченко
"Ой три шляхи широкії..."
Рік видання: 1847
Жанр: громадянська лірика, зв’язок поезії з усною народною творчістю.
Ідея: засудження влади, яка руйнує щастя українців, чинить перешкоди повноцінному їх життю.
Тема: відтворення трагічного становища життя на Україні, пов’язаного з тогочасним суспільним ладом.
Експозиція: брати розійшлися з України на чужину. Зав’язка: рідні брати насаджують дерева, кущ калини як обереги на випадок лиха, нещастя. Кульмінація: страждання матері, сестри, діточок, коханої, внаслідок цього висихають насаджені ними явори, ясени, тополя, калина.
Це не все. Що знала то й написала))
Коли я прочитала твір "Скарб",я була дуже здивована життю Павлуся.
Мати за нього хвилювалася і робила все що бажав її син.Павлюсь був дуже лінивий,навіть лінувався вийти на вулицю.Я думаю,що так жити неможна.Тому я таке життя,як у Павлюся не хочу.Потрібно не лінуватися,допомогати рідним і друзям ,і життя стане краще.
Кожна нація, якій пощастило відкрити і висловити свою творчу ідентичність, своє глибинне самопізнання, базу національної культури, осягнула це могутнім словом свого національного пророка. Серед тих щасливих, вибраних народів є і ми, українці, бо маємо геніального Тараса Григоровича Шевченка.Він безсмертний для нашого народу – явище унікальне, неординарне. Тому все, що з ним пов’язане, дороге нам і рідне.Саме тому 15 та 16 березня у Войнихівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів були проведені заходи, які нагадали про геніального Кобзаря. Приємно, що діти охоче беруть участь у позакласних заходах, присвячених творчості великого українського поета, часто самі виступають їх ініціаторами. Не став виключенням і цей рік. Розпочався тиждень парадом вишиванок, до якого долучилися як учні так і вчителі. Чудовими українськими орнаментами зацвіла школа. Нещодавно у нашому навчальному закладі з’явився сучасний кабінет народознавства. Саме там була проведена театралізована літературно-музична композиція «Шевченкові вклоняємось доземно», яку підготувала вчитель української мови і літератури Носенко Любов Григорівна. Вона допомогла учням старших класів пізнати соціальні, політичні, життєві ідеали великого поета. Неймовірно зворушливими були виступи дітей з поетичними рядками безсмертних віршів.Наступним виховним заходом став ліричний альманах « Шевченко – наша гордість і слава!», проведений вчителем-словесником Бабенко Людмилою Миколаївною. Незабутні слова Великого Кобзаря, покладені на музику, не лишили нікого байдужим. А презентація « Кохання Шевченка» показала, що в тому, кого і як кохав творець, – один із ключів до його творчості. Минуло 200 років від дня народження Т.Г. Шевченка, але й сьогодні його слово живе між нами. Свідченням цього стали поетичні зустрічі «Сторінками поезій Кобзаря», «Ми любимо твори Шевченка», «Віршів віночок від Тараса». Читання поезій Т.Г. Шевченка викликало жваве зацікавлення серед усіх учнів школи. Така поезія не може не захоплювати.Було проведено конкурс малюнків, ілюстрацій, присвячених життю і творчості Т.Г. Шевченка. Упродовж тижня у шкільній бібліотеці ( бібліотекар Мещерякова Анастасія Сергіївна) діяла виставка літератури «Шляхами великої долі», «Пам’ятає сина Україна», «Ми тебе не забули, Тарасе!», а також багатотомні твори, присвячені його життю та творчості.Завдяки наявності мультимедійних засобів, учні мали змогу переглянути художні фільми про життя і творчість Т.Г. Шевченка «Заповіт», документальну трилогію «Віра». «Воскресіння». «Поступ»; «Обличчя української історії. Тарас Шевченко» тощо.І як доказ любові до геніального українця з ініціативи директора школи Носенка Григорія Миколайовича у нашому навчальному закладі з’явилося чудове панно до 200-річчя з дня народження Великого Кобзаря. Змінюються часи, але незмінним, невичерпним і не до кінця прочитаним і розгаданим залишається сам Шевченко.<span>Ми впевнені, що ці та інші заходи, які відбулися у школі, допоможуть молодому поколінню зрозуміти та усвідомити неоціненний вклад Тараса Шевченка в зародження та розвиток української культури, мови, нашої державності.</span>