Лист автору
Доброго дня, шановна пані Марино.
Цей лист я пишу як відгук на повість "Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських"
Я не можу сказати, що все мені в ній подобається однаково.
Мені подобається Сашко, бо він підприємливий і терплячий, Вадим, бо він сучасний і не такий вже "правильний", Софійка, коли перестає перейматися його долею, її мама, бабуся й дідусь, бо вони схожі на моїх.
Але найбільше я вподобала тітоньку Сніжану. У неї - усі переваги й комплекси, як мені здається, сучасної молодої людини.
І хоча я теж ніби сучасна людина, та чомусь мені у Вашій повісті не сподобалися описи жахів у квартирі, яка поверхом нижче, а ще те, як Яків Кулаківський знущався над своїми рідними. Це теж просто жах!
Шановна пані Марино, я впевнена, що Ви щодня отримуєте сотні листів, у яких читачі діляться своїми думками про Ваші твори. Можливо, мій лист Вам не сподобається. Не сприймайте його близько до серця.
<span> З повагою майже Ваша тезка (ім я)</span>
Мабуть, немає жодної української родини, якої б не торкнулася проблема війни. Не обійшло це лихо й Олександра Довженка на довго закарбувалася в мою пам'ять фраза із "Щоденника" талановитого митця і людини з великої літери: "Україну знає той, хто був на її пожарах". Він — був... Можливо, саме цьому відтворив усю правду війни у кіноповісті "Україна в огні".
У кіноповісті письменник звертається до найтрагічніших сторінок із історії Великої Вітчизняної війни — до її початку та відступу радянських військ на схід. Цей твір є своєрідним літописом про найтяжчі, найгрізніші дні початку війни.
У центрі твору — трагічна доля хліборобської родини Лавріна Запорожця, що уособлює долю всього українського народу, зганьбленого, розтоптаного ворогом. Письменник розповідає про той жахливий час, коли під тиском ворога війська захисників не просто відступають — тікають, залишаючи на поталу непідготовлених беззбройних людей. Автор показує Україну в цей час у символічному образі Олесі, яка стоїть на роздоріжжі подій із своїм розпачем і горем. Що чекає її? Символічним у повісті є образ Христі Чепурної. У ньому автор узагальнив трагедію українського народу, що був кинутий на поталу фашистам, переніс усі найтяжчі випробування, масове фізичне нищення, вивезення до Німеччини на примусові роботи. На жаль, багатьох з тих, хто повернувся, на Батьківщині було названо зрадниками й засуджено. Є щось символічне і в обірваній мирній пісні Запорожців, яку вони вже неповним сімейним складом доспівають лише після війни. Показує письменник і розтерзане фашистами село під час окупації, що дає повне уявлення про муки всієї України. Читача приголомшує жахливий трагізм становища простого люду під час окупації: "Жінки кидались під поїзд, який, не зупиняючись, йшов своєю ходою", "німці клали в ряд і розстрілювали цілі родини, підпалювали хати", "вже не було кому ні плакати, ні проклинати..."
Олександр Довженко не був сталінською маріонеткою, тому його твір пронизаний багатогранністю, він висвітлює і реальні вчинки компартійних діячів, які залишали напризволяще український люд. Змальовуючи початок війни, письменник показує пекло подій, які з волі Сталіна і Гітлера розгорнулися в Україні. Осмислюючи трагічні колізії воєнної дійсності, Довженко критикує антигуманні помилки передвоєнного часу.
<span>Засуджуючи війну, Олександр Довженко неодноразово виявляв свій великий гнів до загарбників, осмислював дух непокори всього українського народу. У творі утверджується висока ідея невмирущості української нації, високої моралі українців. Твір Довженка є своєрідним меморіалом українському народу.</span>
Маруся Кайдашиха - дружина Омелька, мала двох синів. Вона сварлива, бездушна жінка. Маруся гарно готувала і замолоду служила у панів покоївкою, від них і сама «набралась трохи панства». Кайдашиха з погордою ставиться до бідніших від себе, любить вихвалятись. Позитивні риси її характеру - це те, що вона працьовита, дбайлива хазяйка, любляча мати і бабуся. Але приватна власність, жадоба до землі зробила її жорстокою, жадібною. Це призводило до частих сварок і розладів у сім'ї, і, навіть, бійок.
1) сумний князь та князівна
2)розмова та надія
3)прихід Джури
4)посланець від змія
5)вимога змія
6)засмучена князівна
7)рада з воеводами
8)згода
9)розмова між синовів
10)прихід дванадцять парубків
11)відмова Микити
12)прихід дітей
13)голоси
14)велика перемога
1. Балакуча риба народилася.
2.Перше слово.
3. Безслівний присуд.
4. Риба на березі.
5. Зустріч з рибалкою.
6. Запрошення у гості.
7. Заклопотана дружина.
8.Підсмажена гостя.