<em>Хмарище --- Київ ---- Ніжин.</em>
<span>Думки, мрії, живі істоти, гвалт міста, радість і турбота,- це те що оточує нас кожного дня. Світ наколо нас дуже суперечливий. З одного боку він щомиті змінюється, а з іншого сутність речей будь якого часу залишаеться єдиною. Інколи ось так зупинишься на хвильку і потім вже не знаєшь чи біжать за тип світом навздогін, у безкінечній гонці, чи залишить все як є. Взагалі то, із розвитком суспільства все меньше й меньше часу залишається у людини для того щоб жити. Жити насправді, а не кружляти по колу буденних справ. Ось, ще кілька століть назад цінність часу не була на стільки значною. Це можно побачити глянувши на годинник. Спочатку в нього була лише одна стрілка для показу годин, потім друга для хвилин. Зараз же цінна не те що кожна секунда, цінна кожна мить. Як хочеться за всім встигнути, все пізнати. Але найчастіше ми на це не спроможні, з*являється необхідність розставляти пріоритети, розділяти речі на більш й менш важливіші. Постає вибір. Усе нашежиття складається із суцільного вибору власного шляху. Для кожного він свій, і сутність його для кожного є правдивою. Ніколи не можно казати: "Ти живеш неправильно!",- лише дивлячись і спираючись на власний досвід і відчуття правдивості, бо інколи такі думки закорініються у нашому бутті й хтось все явно не має вибору, як тільки підкоритись системі. А може йдучи своїм шляхом він досяг значих успіхів. Треба вірити у себе, свої переконання, мати власну думку та бути упевненим у своїх силах.</span>
Например: Колись я ходив до лiсу разом iз своïми друзями. Там було дуже затишно. У вечерi ми зробили пiкник. Раптом щось колохнулося у кущах. Нiхто не зрозумiв, що вiдбуваэться. Мiй друг вирiшив поглядiти, що там таке. Коли вiн зайшов за кущi, там опинився ïжак, який прийшов до нас, щоб поïсти. Ми дали йому молока та хлiба. Ми стали гарними друзями.
Моя мама працюе на пекарні. Вона годує ціле місто своїм хлібом. Мені дуже подобаеться її вироби. Особливо люблю коли вона випікає вдома. Хліб в неї виходить дуже пахучий, мякий та смачний. Коли я виросту, мені хотілося б стати хліборобом. Я вже уявляю, як працюватиму разом з мамою. Гадаю що змогу багато чому навчитися в неї. На мою думку головне в професії це просто любити свою справу, і знати що її цінують.
