Роль пейзажів у повісті М. Коцюбинського «Дорогою ціною»
Більшість творів Михайла Коцюбинського містять пейзажні замальовки, що
надають розповіді художнього простору, динаміки й протяжності дії,
передбаченості її розвитку.
Перший пейзажний малюнок повісті «Дорогою ціною» — це картина літньої
задумливої ночі зустрічі Остапа й Соломії. Герої твору йдуть до ставка,
щоб посидіти під вербами і обміркувати, як їм жити далі. «Плутаючись у
високих бур'янах, пролазячи попід кущами, що тісно посплітались у сій
занедбаній частині панського гаю, вони долізли врешті до води». У
скляній поверхні ставка були розсипані яскраві зорі, «тихо плив білою
хмарою туман», задушливо пахло татарське зілля. У цю мить на душі Остапа
і Соломії набігла тінь: картина зоряної ночі, задушливе тепло, одинокий
став серед осоки створювали атмосферу смутку і горя, адже закохані
назавжди розлучалися.
Остап тікав із села від панщини і сваволі пана, який звинувачував чоловіка в бунтарстві і погрожував віддати його в солдати.
Остап попрощався із Соломією, закинув на плечі сакви і зник у чагарнику.
Він ішов навпростець повз обгризені худобою корчі, а десь у нічній
темряві невиразними контурами розпливалося сонне село. Остапа зупинило
єдине освітлене віконце. Це самотнє світло серед темного нічного царства
здавалося йому останньою ниткою, що пов'язувала його з усім близьким.
Образи темної ночі, легкого туману, сплячого села і одинокого
освітленого віконечка створюють атмосферу смутку, жалю, невпевненості
героя в завтрашньому дні, будять у його серці давні згадки дитинства.
«Кожен кущик, горбок, долинка, кожна стежечка — все се було йому
знайоме, промовляло до нього», а тепер усе це треба кидати, може, й
навіки.
Але такий настрій був у Остапа лише вночі. Лиш «темна блакить нічного
неба почала потроху бліднути», а зі сходу дихнув вітерець, на душі
втікача стало весело і легко. Картина ранку, майстерно змальована
автором, немов пробуджує в молодому тілі силу, завзятість, бажання
боротись і перемогти.
Дивує картина темної осінньої ночі, коли Остап і Соломія прокралися до
Дунаю і чекали перевізників. Морок наповнював глибокі чорториї, що
збігали схилом. Утікачі ховалися у вологій пітьмі глибоких і покручених
яруг. Усе немов пройняте тривогою, очікуванням нещасть, які не можна ні
передбачити, ні відвернути. Зверху сіявся чи то дощ, чи то мряка, тіло
терпло, дерев'яніло, байдужість закрадалася в серце, втрачалося почуття
реальності, а «широка річка спокійно дрімає в легкому тумані, чорне небо
безперестанку сіє росу...»
Кожна пейзажна замальовка ніби відтворює переживання героїв. Соломія
відчуває ненависть до очерету, серед якого загубила Остапа. А той очерет
«жовтий, гладкий, високий — він глузував із неї, помахуючи над її
головою рудим чубом... Соломія накинулась на нього і почала трощити зі
злості, з озвіріння, як свого ворога». Декількома словами Коцюбинський
передав безмежжя відчаю люблячої жінки у боротьбі зі зрадливою природою.
Не судилося Остапові і Соломії знайти щастя в чужій стороні. Дунай
забрав Соломію у свої могутні обійми, Остап одинаком дожив до старості.
Довгі роки самотнього життя серед розлогих просторів навчили Остапа
розуміти таємну мову природи. Вітер, що літає «понад тихими степами і
забирає по дорозі, всичує в себе і тишу села, і клекіт міста, шемрання
темного лісу, дзюрчання вод і дзвін стиглого колоса», несе усі новини і
кидає у комин Остапової хатинки. І вітер, і Дунай промовляють до нього
голосом коханої Соломії, яка тужить за Остапом і на тому світі
Он сонце сходить.. Листя шелестить В зеленому гаю там ростуть квітки І десь на теплому пісочку граються дітки А хлопчик все седить біля вікна і дивиться на напис "Дім Сирітки"....
6 <span>«Краще в ріднім краї милім полягти кістьми, сконати, ніж в землі чужій, ворожій в славі й шані пробувати!» — і подався разом з гудцем у дорогу, оминаючи сторожу.</span>
«Тореадори з Васюківки» план до твору 1. Недобудоване метро 2.Невдале прославлення тореадорів 3.Сміливість Яви 4. Стихійне Лихо «Тореадори з Васюківки» план 1.Свиня Манюня у метро під свинарником 2. Бій биків з участю корови Контрибуції 3. Пригоди у Києві 4. Екзамен. Переекзаменовка 5. Ява-Кукурудзо шукає острів 6. Порятунок Собакевича з колодязя 7. Утопленик. Незнайомець з тринадцятої квартири 8. Добрий Максим Валерянович 9. Нічні пригоди у печері 10. Розкрита таємниця годинника 11. Дива діда Соломона 12. Лихо в селі 13. Відважний Ява 14. Трое невідомих 15. Весілля вчительки і лейтинанта
Смілива зозулька Ведмежата Під зеленим шатром лісу Хто ж винен? Хто це такий? Осінь Здрастуй, зимо! І трапиться ж отаке. Не забув А він вже вдома Повінь
Что для меня танец? Танец это всё!!! Но начну по порядку С самого детства я всегда смотрела на то,как танцуют другие,и всегда боялась к ним присоединиться. Моё стеснение и застенчивость не давали мне начать двигаться в ритме танца.Но вскоре я поняла,что не могу больше откладывать и сказала сейчас или никогда. И вот я решилась и не сколько не жалею! Я пришла в школу танцев со страхом и кучей комплексов,и уже после первого занятия я поняла, что зря столько времени откладывала. Сначала конечно не всё получалось,но я не расстраивалась,и понимала терпение и труд всё перетрут. Я начала тренироваться везде,каждую свободную минуту я уделяла танцам!И результат не заставлял долго ждать себя. Я научилась чувствовать ритм,владеть своим телом и хорошо двигаться под музыку. Танец-это язык тела,с помощью танца можно выразить свои чувства,состояние души и многое другое. Танец- это жизнь!!! И я не представляю жизнь без танца. Стоит услышать музыку начинаешь придумывать,как станцевать под её ритм. Если по обстоятельствам не получается станцевать,например в автобусе , то начинаешь танцевать мысленно...представляешь,как бы ты двигалась под музыку. Танец- это свобода,если есть свобода значит есть свобода тела, душа мыслей,красота тела. Танец всё, не представляю свою жизнь и мира без танца. Если бы не было танца,то как бы отличались народы в мире? Ведь танец, прежде всего это индивидуальность. Не могу не отметить, то что танец для меня это искусство. Не зря танец существует в культурных традициях всех человеческих обществ. DANCE- это мой стиль жизни. Я живу танцем! Через танец я передаю свои эмоции,мысли и настроение. Я живу танцуя! Так же для меня танец- это самовыражение. Именно в танце я могу показать всю себя: элегантность,грациозность,пластичность и владение своим телом. В танце я отдаю всю свою энергию и силы. Просто без танца жить не возможно, если нет танца значит нет ритма в жизни и в мире. Без танца нет ничего, ни стимула, ни движения в перёд. Когда танцуешь главное не думать, а просто отключить голову и тогда возродится танец, чувство мысли и свободы. Так же для меня танец - это вдохновение, которое я передаю через свои движения, мимику, и жесты. Ведь сама музыка - это ритм, благодаря которому мы движемся. Каждый сам создаёт себе темп, без которого не возможно жить. <span>Кроме того танец для меня это красота и язык тела. Через танец можно понять любого человека. С танцем я иду по жизни, в будущем я буду достигать новых вершин и побед. </span> <span>Без танца жить не возможно, так как танец это воображение моих мыслей и движений. Именно в танце я ощущаю в себе ту самую лёгкость и воздушность. Это чувство не передать словами. В танце я ощущаю гармонию со своим телом и самой собой. </span> И я смело могу сказать, что вся моя жизнь <span>ЭТО ТАНЕЦ!!!</span>