Алегоричний образ білого коня Шептала став у оповіданні символом особистості, яка виділяється з натовпу і відрізняється від оточення. Читаючи твір, розумієш, що думки коня, які висловлює в оповіданні письменник, — то думки справжньої, особливої, неординарної людини, а зовсім не тварини. У суспільстві таких людей часто називають «білими воронами», тому навіть біла масть героя оповідання обрана не випадково і є своєрідним натяком на цей відомий вислів.Кінь Шептало відчував свою неординарність, він пам’ятав, що його мати працювала в цирку, пам’ятав і розповіді про своїх предків — диких білих коней. Але попри ці знання йому доводилося зливатися з табуном. Це Шептало робив для того, щоб уникнути вибору, щоб не впасти в око жорстокому табунщику Степанові, щоб уникнути навіть його гострого погляду.Однак, прагнення Шептала сховатися було викликане зовсім не бажанням стати частиною єдиного, але безвільного табуну. Його гнітила принизлива робота пересічних колгоспних коней, йому було огидне відчуття близькості пітних крупів табуна, якого навіть на водопій ганяли не до річки, а до колодязного корита. До речі, це теж підкреслює обмеженість світу, у якому доводилося жити Шепталові.Автор оповідання ніби звертається до свого героя із запитанням: «Чи зможе він усе життя бути позаду непривітного конюха, бігати серед спітнілих колгоспних коней, пити з корита скаламучену воду і постійно уникати натовпу?». Та незабаром з’являється і відповідь: білий кінь Шептало все-таки показує свій норов і з загорожі тікає до луків. На просторі від відчуває себе таким же вільним, як і його предки — білі дикі коні. Він купається у річці, лежить на траві, пасеться
Вот,попробуй Мої брати і сестри я хочу вручить вам великий при великий подарунок.
Мій улюблений літературний герой- Швайка з повісті" Джури козака Швайки".Я вважаю його прикладом для себе та хочу бути схожою на нього. Тому що він був сміливим, ніколи не опускав руки, завжди доводив діло до кінця. Він дуже прагнув здобути перемогу та встановити справедливість. Швайка мав ліпшого друга вовка, якого звали Барвінок. Барвінок врятував життя Швайці. Швайка був цілеспрямований та чесний. Отже, за його гарними рисами характеру, на мій погляд він найліпший літературний герой. Я дуже хочу на нього бути схожою.
Начало 1 2 развитее текста концовка
Бертольд:
1."Попереду їхав лицар" (Це говорить про його положення у суспільстві)
2."Та лихий такий, крик боже!" (Як поводить себе з іншими)
3."Голос маю, - каже лицар, -
Та не тямлю віршування... " (Не мав таланту до віршів, але мав гарний голос)
4."Всім вміли догодити,
Тільки нашого поета
Пан забувся запросити" (Його відповідь на зчинене йому добро поетом)
5."Годі жартів! - крикнув згода,
Бо задам тобі я гарду!" (Не мав терпіння)
Поет:
1."Проживав поет нещасний,
Але мав талант до віршів
Не позичений, а власний" (Був бідним, але добре віршував)
2."От собі - людина Божа!" (Гарна людина)
3."Теє слово всім давало
То розвагу, то пораду" (Допомагав людям с повсякденним життям)
4."Ось пожди лиш трохи, зараз
Будеш мати серенаду" (Визнає велику силу кохання)
5."Ей, я лиха не боюся,
З ним ночую, з ним і днюю" (Пережив багато на своєму шляху та був готовий до всього)
