<span>З великою мірою упрощення, сенкан можна охарактеризувати як особливу форму білого вірша. Це короткий поетичний твір, жанр в японському стилі, що складається з п’яти рядків і пишеться за визначеними правилами.</span>
Б) допомагав у визвольній боротьбі грецького народу проти турецького поневолення<span>;</span>
<span>Білі руки роботи бояться</span>
<span>Більше діла — менше слів</span>
<span>Більше робити, а менше — говорити</span>
<span>Балаканням роботи не почнеш і не закінчиш</span>
<span>Без діла слабіє сила</span>
<span>Без охоти нема роботи</span>
<span>Без охоти не скоро йдуть до роботи</span>
<span>Був би початок, а кінець якийсь та буде</span>
<span>Без початку нема кінця</span>
<span>Будинки зводять не язиком, а сокирою</span>
<span>Була б охота — знайдеться всяка робота</span>
<span>Була б охота — буде гарна робота</span>
<span>Від діла до діла у кожного своя дорога</span>
<span>Із шкури вилазить — так робить</span>
Цікавим є персонаж Іван Котигорошко, з яким втікачі познайомились у табори біля переправи. Йому притаманні риси воїна: безстрашний, сміливий, той, ще не боїться смерті.
Він не кинув Остапа напризволяще, коли його схопили козаки, що відловлювали селян-втікачів. Справжня мужність, схильність до взаємовиручки – ось ті благородні риси, якими наділено Івана і через яких його було позбавлено життя. Він загинув як справжній воїн – у бою. Трагічний фінал цієї повісті підсилює й без того глибокий драматизм усіх випробувань, що пережили герої. Смерть Соломії, яка потонула в Дунаї, до останніх хвилин своїх не втрачаючи надії, не зраджуючи собі, з великим коханням у серці та нестримною жагою до волі в душі, була трагічною згадкою на все життя Остапу, який хоч і вижив, але не здобув ані щастя, ані волі.
Героїко-романтична повість-це твір, у якому наявні описи звитяжних сторінок історії народу,а герої служать високим ідеалом людства - гуманності, свободи та братерства.
