<span>Тугар Вовк це копія нинішньої української еліти. Вони і хваляться неіснуючими заслугами, зраджують народ так, як він, вбивають тих, хто може сказати правду.</span>
Відповідь:
розповідей про подорожі Енея, оскільки це сюжетний елемент - розвиток дії
Пояснення:
В мене дуже дружна сім'я в мене є мама тато братик і систричка.Ми живемо в мирі і злагоді й ніколи не сваримось.Завжди іідемо у хоо парки та інші цікаві місця. Я завжди відводжу свойлго брата та сестру у дитячій садок й забираю ііх от туда.
Приходжу додому роблю домашнє завдання й лягаю спати.Коли просипаюсь йду до школи думая о том що почався новий прекрасний день
<span>Тема весняного пробудження розробляється й у вірші “Гримить”. Структурна новизна його в тому, що картини природи й
суспільства не зіставляються за принципом антитези, а уподібнюються за допомогою паралелізму. Дві п’ятирядкові
строфи з обрамленням, епіфорою ключового образу – слова “гримить”, яке утворює шостий рядок, – цементуються в органічну
єдність мажорним настроєм. Провідна тональність поезії значною мірою підсилюється інтонаційно-синтаксичним та ритмічним
ладом, який утворюється градаціями, інверсіями, чотирьохстопним амфібрахієм та окситонним римуванням п’ятого і шостого
рядків: летить - гримить, обновить - гримить.</span><span>У цьому короткому вірші теж поєдналися два засоби естетичного зображення дійсності. В першій строфі –
ліричне розмірковування над процесами в природі навесні, а в другій звучить політичне пророцтво:
Мабуть, благодатная хвиля надходить...
Мільйони чекають щасливої зміни,
Ті хмари – плідної будущини тіни,
Що людськість, мов красна весна, обновить...
Гримить!</span><span>
На змісті цієї частини твору позначилися світоглядні переконання І.Франка 80-х рр. Слуховий образ “Гримить” у
другій строфі набирає маштабного значення як символ очікуваних корінних змін у всій Європі</span>
Образ Василя гармонує з образом Марусі. Василь - бідний
селянський парубок, сирота, працює свитником у місті. Він розумний, гарний,
працьовитий і релігійний. Портрет його змальований у фольклорному дусі:
«Хлопець гарний, русявий, чисто підголений; чуб чепурний, уси козацькі, очі
веселенькі, як зірочки: на виду рум'яний, моторний, звичайний...» Василя
поважають дорослі, з ним хочуть дружити молоді, хоча й сирота, проте він до
всякої роботи здатний. Розумові здібності Василя виявилися в тому, що він
швидко навчився грамоти в купця. <span>
Василь закохався у Марусю з першого погляду і почувався
надзвичайно щасливим, коли дізнався, що це кохання взаємне. Автор користується
фольклорними зворотами для висловлення Василем своїх почуттів: «Марусенько, моя
лебідочко, зірочко моя, рибочко, перепілочко!.. Я мову раю!»
Василь подобався батькам Марусі, але перешкодою на шляху
одруження стояла солдатчина. Благання Марусі і Василя скінчилися домовленістю
між непохитним батьком Марусі і Василем: Наум віддасть за нього доньку за
умови, що той заробить собі на найомщика і таким чином відкупиться від солдатчини.
Василь покоряється долі і йде у найми до купця.
Василь повертається з заробітків, але Марусю застає вже
неживою. Побачивши Марусю у труні, Василь «закричав жалібно, застогнав, зблід
як смерть, та тут же і впав, мов неживий!..». Велика чутливість і переживання
властиві Василеві. Він тяжко сприйняв смерть коханої, навіть хотів покінчити
життя самогубством, але знайшов інший вихід: постригся в ченці печерського
монастиря. Невдовзі після постригу Василь помирає у монастирі під іменем отця
Венедихта.
В образі парубка втілено глибокі переживання від втраченого
щастя.
<span>О. Гончар, виходячи з «народних критеріїв», писав: «В образі
Василя письменник намагався втілити найхарактерніші риси кращого парубка,
такого хлопця, який був би гідним Марусі».</span></span>