Іменник - мати
за мати життя віддам.
не впевнена що ти це мав(ла) на увазі.
Ходжу[х о дж у] 5 б.,4 зв.
Віджити[в'(апостроф)і дж и т и]
7 б.,6 зв.
Якось навесні під дахом нашого будинку з'явилася дивна глиняна кошик. Бабуся пояснила мені, що це гніздо ластівок. Виявляється, ці пташки будують свої будиночки з глини на стінах будинків.
<span>Я почав стежити за </span>господарями<span> гніздечка - витонченими ластівками. Здавалося, що вони зроблені з порцеляни. Їх точені чорно-сині фігурки з білосніжними грудками переливалися на сонечку. </span>
<span>Ластівки радували нас тихими невигадливими пісеньками. Коли у них вилупилися пташенята, турботливі батьки ловили для них жучків і комах. Минуло небагато часу, пташенята зміцніли, і мама-ластівка стала вчити їх літати. Пташенята були дуже смішними і неповороткими. Але не ми встигли озирнутися, як із забавних пташенят вони перетворилися на граціозних дорослих птахів. </span>
<span>Восени ластівки відлетіли у теплі краї. Але ми не сумували, бо знали, навесні вони обов'язково повернуться. Існує прикмета: якщо ластівка сов'єт на вашому будинку гніздо, то тут оселиться щастя. Тепер у нашому будинку живе щастя.</span>
1. " Мамо, чи кожна пташина у вирiй на зиму лiта<span>є?"- у неньки спитала дитина.
2. "Розкажiть, будь ласка, менi про вашу </span><span>Героїню",- попросив скульптор, закладаючи ногу на ногу.
3. К. Д. Ушинський писав: " Якщо ви вдало виберете працю i вкладете в н</span><span><span>еї</span> всю свою душу, то щастя само знайде вас".
4. Декарт писав: "Читання книги- це нiби розмова з найкращiми людьми минулих вiкiв".
5. "Чи не час нам в дорогу?"- спитала Соломiя.
</span>
Приєднуюсь до вищесказаного.
У неділю алеями парку прогулюються відпочиваючі.
Яблуні посхиляли гілля до землі, рясно вкрите запашними плодами.