Шановний, Юрко.
Ти звичайно гарний міський хлопець. Але у мене до тебе виникли претензії з приводу твого поводження і я хочу щоб ти зважив на них. Ти брехливий і жорстокий; грубий у ставленні до Тосі; байдужий до страждань качки-матері та її дітей; хвалькуватий та підступний. Це дуже погано! І навіть схоже на уособлення людської жорстокості. Тому, я засуджую твої вчинки і вимагаю від тебе переглянути власні погляди. Тося дуже гарна дівчинка і я бажаю вашог примирення. Ти можеш написати їй листа або приїхати самотужки і порохати вибачення. І дійсно більше так ніколи не чинити.
З повагою, добродійка.
1,у фільмі більш детально зображені герої
2, у книзі більший сюжет
3, деякі частини твору не збігаються з фільмом
Ответ:
Тема: життя і боротьба сина свого народу
Головна думка: заклик бути патріотом («в людині, затям, лежить невідгадана сила)
Провідний мотив: утвердження сильної і сміливої особистості
Рід літератури: лірика
Вид лірики: громадянська (патріотична)
Збірка: «Вежі» (1940)
Жанр: вірш
Художні засоби
Епітети: невідгадана сила, відважним життям, солодкий тягар, гостру петарду, невблаганним сумлінням
Метафора: «в людині … лежить … сила», «Зрослась небезпека з … життям», «нести тягар … таємниць», «петарду наказу», «надать блискавичність думкам», «рішенням важкість каміння», «стать сам на сам з … сумлінням».
Порівняння: «зрослась …, як з тілом смертельника крила»
Повтори (анафора, єдинопочаток): «І …»
Гадаєш ти мене образив, коли бандерівцем назвав?
Скажу тобі на це одразу –
Я ним не був!
Тепер вже став!
Сприймаю це, як нагороду!
Звання, присвоєне за те,
Що сином став свого народу, ......
Любові почуття святе!
Люблю безмежно рідний край,
Цю чарівну, магічну мову,
Дарований Всевишнім рай,
Красу дівочу чорноброву.
Люблю за щедрість і за спів,
Шалені ночі солов’їні,
Коли бракує навіть слів,
Освідчитися Україні!
А ти мене за цю любов
Оскаженіло ненавидиш.
Не я до тебе!
Ти прийшов, На мою землю і тут гидиш!
Іди подальше від гріха,
Моє терпіння не безмежне.
Нехай святиться у віках
<span>В борні здобута НЕЗАЛЕЖНІСТЬ!</span>
1. Найстрашніше сталося тоді, коли він, перепочивши(дієприслівник), підвівся, щоб іти, і впав: ноги не вдержали. 2. Повсідаються долі, сплівши(дієприслівник) ноги потурецьки , і гомонять - без світла, серед червоних райдуг від напаленої до вишневого кольору чавунної "буржуйки".
3. Поївши (дієприслівник) курей, італійці гуртами, найменше по двоє- троє, пхалися від двору до двору і шукали соб їжу за гроші.
4.Поліцаї пройшли повз шевця й Климка, навіть не глянувши (дієприслівник) на них. і той, що в кубанці, сказав другому.
5. Німець ждав його, стежачи(дієприслівник) за ним зосереджено, спідлоба.
