1. Найстрашніше сталося тоді, коли він, перепочивши(дієприслівник), підвівся, щоб іти, і впав: ноги не вдержали. 2. Повсідаються долі, сплівши(дієприслівник) ноги потурецьки , і гомонять - без світла, серед червоних райдуг від напаленої до вишневого кольору чавунної "буржуйки".
3. Поївши (дієприслівник) курей, італійці гуртами, найменше по двоє- троє, пхалися від двору до двору і шукали соб їжу за гроші.
4.Поліцаї пройшли повз шевця й Климка, навіть не глянувши (дієприслівник) на них. і той, що в кубанці, сказав другому.
5. Німець ждав його, стежачи(дієприслівник) за ним зосереджено, спідлоба.
Мирослава- дочка Тугара Вовка. Відмовляється від батька, та закохується у Максима.
Тугар Вовк- бооярин, якому подарував землі Тухольчини. Важає що вище за громаду, та хочу говорити нові порядки.
<h2>Одним з найбільш зворушливих образів у творчості Т. Г. Шевченка є образ матері. Не можуть не вразити ті ласкаві, чулі слова, якими великий Кобзар ушанував матір, звичайну українську жінку, що ласкою і добротою загоювала страждання своїх дітей серед злиднів і неволі. Сам поет відчув щастя тільки у дитинстві, доки була жива його мати, доки вона тішила і зігрівала своєю ласкою чулого хлопчика. Та вона рано померла, а час розставання з найдорожчою людиною він запам’ятав на все життя:</h2><h2>«Там матір добрую мою</h2><h2>Ще молодую у могилу</h2><h2>Нужда та праця положила».</h2><h2>Образи жінок-матерів у творах Тараса Шевченка багатостраждальні. Такими є Марія і Катерина з однойменних поем, такою є і Ганна з поеми «Наймичка». У цій поемі митець розповідає про життя нещасної Ганни, яку жорстока доля позбавила щастя справжнього материнства. Серце автора сповнене всеосяжного болю і глибокого жалю до цієї нещасної жінки. Розповідаючи історію Ганни, поет наголошує не безоглядному, щирому коханні героїні, яке так і не принесло їй щастя. Але Ганна була сильною натурою і повела себе інакше, ніж героїні інших творів Кобзаря. Вона підкинула своє немовля заможнім людям.</h2><h2>Безталанна матір не змогла забути свій гріх і повернулася до родини, куди віддала сина, найнялася до них помічницею по господарству. Її любов не охолонула протягом довгих років, обгортаючи дитину ласкавим і чулим почуттям:</h2><h2>«Вона чує з тії хати,</h2><h2>Як дитина дише…</h2><h2>В будень і в неділю</h2><h2>Головоньку йому змиє».</h2><h2>Тарас Шевченко добре розумів материнські почуття і глибоко відчував душевний біль матері. Серед щоденних клопотів і важкої праці навіть вночі мати завжди почує, як її дитина ледве ворухнеться:</h2><h2>«І укриє, й перехрестить.</h2><h2>Тихо заколише…</h2><h2>Сама не доїсть і не доп’є,</h2><h2>Його нагодує».</h2><h2>А скільки сил потрібно було бідній Ганні для того, щоб приховувати, що вона рідна мати хлопчика:</h2><h2>«Тільки наймичка шептала:</h2><h2>Мати, мати, мати!»</h2><h2>І лише на порозі смерті жінка відкрила синові їхню таємницю:</h2><h2>«Прости мене! Я каралась</h2><h2>Весь вік в чужій хаті…</h2><h2>Прости мене, мій синочку!</h2><h2>Я… я твоя мати».</h2><h2>Трагізм образу головної героїні поеми Шевченка «Наймичка» був продиктований жорстокими моральними законами, які панували в ті часи серед селянства і за якими Ганна була змушена соромитися свого материнства. Але, в той же час, у цьому творі Кобзар підніс образ жінки-матері на найвищий щабель вірності, глибини і чистоти почуттів, зобразив велич і моральну красу прекрасного за своєю суттю материнства.</h2>
Епитети битий шлях метафори вийсько...виграе митсяць з ходе
.Спить Афонськая гора
2."останній ступінь"
3.Старець
4.Темні нори
5.Прощання
6.Нова домівка
7.Гармонія душі
8.День за днем
9.Шпіони замного життя
10.Важке рішення
11.Ніч
12.Вранішнє тепло
13.Вишневий цвіт
14.Барка
15.Лист з проханням
16.Сумніви
17.Вибір
18."Я живу ще! По-старому
ще кохаю Україну,
решту їй життя віддам!"
19.Розпач Івана Вишенського
<span>20."шлях, що скісно в море йшов"</span>
