<span>Тема твору Конвульсії й загибель «маленької людини» у мережах знеособлених, відчужених сил. »Перетворення» я прочитала вперше до того, як ми почали вивчати творчість Франса Кафки. Не приховуватиму , мене трохи вразив сюжет його добутку. Щось подібне я зустрічала, мені здається, тільки один раз, коли зштовхнулася із творчістю Едгара По. І на мене зробило враження не стільки саме перетворення, скільки подробиці, з якими автор описав його. Йому вдалося настільки точно передати відчуття героя, його почуття, його поводження, що я змогла представити себе в ролі дивовижної комахи. Жах, кошмар, у який перетворилася його колись тихе й спокійне життя, пройшли перед моїми очами, як кінострічка заворожливого фантастичного фільму. Але є деталь, що мені не вдалося помітити при першому прочитанні новели. Я не побачила самого головного — тієї «моралі», що намагався донести до читача письменник. Але ж це те, із чим я й мої сучасники зіштовхуються щогодини, щохвилини. Це трагедія «маленької людини».</span><span>Так, Грегор Замза був «маленькою людиною». І він жив своїм «маленьким щастям». У нього була сім’я. У нього була сестра, що він любив і цінував. У нього була, нарешті, ціль у житті — нагромадити грошей для того, щоб сестра надійшла в консерваторію. Але скоїлося лихо. Раптово, ранком звичайного дня, він усвідомив, що його, Григора, уже немає. Вірніше, що він уже не він… І зникає все: зникає любляча сім’я, робота, ціль життя — всі, для чого він жив, за що боровся. Він став безпомічним. Тепер він не може заробляти гроші, не може говорити, огидно себе почуває. Але не в цьому його трагедія. Він залишився один, один у цілому світі, — от трагедія героя. У кожного з нас є люди, яких ми любимо, є люди, які нас люблять, є люди, які нам необхідні і яким необхідні ми. У Грегора Замзи теж були такі люди, але з ним трапилося нещастя, і все відвернулися від нього,</span><span>Дуже важко почувати, що ти не такий, як всі, і тому навіть родичі відвертаються від тебе. Боляче усвідомлювати, що ускладнюєш і робиш нестерпної життя близьких. Але ще болючіше думати, що вони ненавидять тебе, не бажаючи навіть бачити потворну істоту. От як Франс Кафка описує фізичні страждання свого героя; «…Грегор — будь що буде — втиснувся у двері. Одна сторона його тулуба піднялася, він навскіс ліг у проході, один його бік був зовсім поранений, на білих дверях утворилися потворні плями…». Автор дуже докладно описав знущання батька над бідною істотою, у яке перетворився його син. І мені здається, що, описуючи фізичний біль свого нещасного героя, письменник намагався показати його моральну катастрофу. Я думаю, що не на двері утворилися ці «потворні плями», а в чистій душі Грегора відкрилися невиліковні рани. І не тіло героя обливалося кров’ю, а душу, що почувала і в той же час відмовлялася зрозуміти поводження батька, сестри й матері.</span><span>Але от, нарешті, сім’я звільнилася від каменю, що обтяжував неї. Грегор умер. Чи було це ударом для близьких? Чи важко було усвідомити смерть одного зі членів сім’ї? «Ну от7 — сказав пан Замза, — тепер ми можемо подякувати Бога», — от реакція батька на повідомлення про смерті сина. Чи нормально це? Бездушно? Жорстоко? Франс Кафка досяг своєї мети. Кожний читач задумався над цими питаннями. І знайшов для себе єдино вірна відповідь. Я теж знайшла його, от він: кожна людина повинен постаратися зробити хоча б кого-небудь зі своїх близьких дійсно щасливим, подбати про долю кого-небудь, крім себе. І тоді, я вірю, менше буде на нашій планеті «маленьких людей», сліз і трагедій самітності.</span> <span>
ЕВГЕНИЙ ГРИБИНКА АНАЛИЗ Анализ баллады« Лодка »Евгений Грибинка изложенный в этой статье. «Лодка» Евгений Грибинка анализ Тема: размышления поэта о будущей жизни Аллегорические образы стихотворения «Лодка»: лодка (человек), море (жизни), волны, ветер, облака, гром (жизненные невзгоды, испытания). «Лодка» Гребенка стихотворный размер Стихотворный размер - четырехстопный амфибрахий. Рифмовки - перекрестная, смежное «Лодка» Гребенка характеристика Произведение «Лодка» Е. Гребенки является одной из первых оригинальных баллад в новой украинской литературе. Помещен он в первом сборнике писателя «Малороссийские поговорки» и обозначен выразительными чертами романтизма. Стихотворение «Лодка» имеет автобиографический характер размышлений молодого поэта, отправляется из родного хутора в Петербург, будто бросается в пенистые волны бушующего житейского моря, сначала играет, а там и беспощадно разбивает одинокий лодку. Романтизированных взволнованный рассказ достигается средствами народной поэтики; волны - «как черные горы», облака - «как темная ночка», громы грохочут - «как голос небесной кары», «шалят по пене нимфы». Однако у автора отсутствует чувство обреченности ... Уже само утверждение о невозможности спрятаться от мира, от жизни, и даже больше - понимание, что «нельзя же возраст целый пробыть с собой другом», - свидетельствуют об активности намеченной автором жизненной программы. Попрощавшись с хуторской «покоем», не имея уверенности, что «судьба и лштее горе» пройдут его в столице, автор совета служения высшей цели смело пускается в «белый свет». Стихотворение «Лодка» стоит несколько в стороне большинства произведений и является своеобразным манифестом молодого Е. Гребенки. В стихотворении «Лодка» Гребенка выразил свои душевные переживания, свои опасения, свои размышления о будущей жизни. Но это произведение близок каждому человеку, потому что всем нам свойственны чувства и переживания, которые вложил поэт в стих. «Лодка» Гребенка способы В последней строке первой строфы баллады повторяются звуки «р», «г», которые передают грохот грома, это аллитерация, которая усиливает образную картину бурного моря. Уменьшительно-ласкательные слова (ночка, весло), повторы (плавят), обращения (мой покой), невзысканной формы прилагательных (буйные, лютее). Черты романтического стиля в балладе: грозная морская стихия, трагедия с лодкой, переживания лирического героя, связь с фольклором.
Климко почув постр1ли,побачив як б1жить в1д тих куль людина.Иому дуже хот1лось допомогти, врятувати того дядька, в1н став гукати 1 показувати де можна сховатися. Адже в1н майже дома, тут добр1 люди допоможуть. В1н догнав вт1кача, 1 вони разом, ховаючись в1д чужих очей, добрались до сво1х. Тут т1льки вони 1 познайомились.Той вт1кач виявився розв1дником, якого на станц11 схопили пол1ца1. Та на його щастя виявилися вони вояками поганими.Вс1м гуртом мешканц1 Климково1 осел1 вир1шили сховати розв1дника, а вже вранц1 придумати ,що вд1яти дал1. <span>Климко, втомлений, але щасливий тим ,що нарешт1 д1йшов, прин1с таки ту с1ль та молоко,заснув. Наснилося йому ,як його дядько 1 вся його нова родина сидять за святковим столом, в хат1 тепло 1 св1тло, 1 на душ1 рад1сно. (Проверено, писала сама себе, там где еденицы это буквы "и", у меня ук. расладки просто нету.)</span>