Розглянувши фольклорно-міфологічну систему «Лісової пісні» у контексті світових міфів, автор йде далі від своїх попередників у розшифруванні скомплікованої символіки твору. І все ж в цілому проблема синтезу засобів художнього мислення автора та фольклорно-міфологічної структури у драмі-феєрії Лесі Українки не знайшли достатнього висвітлення. Причиною є багатоаспектність проблеми вивчення джерел Лесиного шедевру: у сферу наукового обігу потрапляють нові матеріали, удосконалюється методологія дослідження. Оскільки цей унікальний твір Лесі Українки виник внаслідок синтезу досягнень рідної культури, книжної та уснопоетичної, і світової літератури, а також внутрішньої художньої еволюції автора, то для глибшого й повнішого розуміння його тексту та мікрообразів пропонуємо таку систематизацію джерел:
У творі " Іван Сила " події відбуваються на початку 20-того століття , як звичайни двадцятилітній парубок приїхав у столицю , щоб заробити грошей . На мою думку реальні події відбуваються всюди наприклад : коли Іван перемагав богатирів , тренувався і хотів одружитися з танцівницею Мілкою . В цьому творі немає нічого фантастичного все відбувається на малих " випадковостях " . Але як казав один учений : " Випадковості , не випадкові " .
Назва: «Поломінний
день»
Автор: О. Теліга.
Рід: лірика.
Вид:
громадянська.
Тема: розповідь
про долю та життя рідної країни письменниці.
<span>Ідея: державне самоствердження країни.</span>
Художні засоби:
Порівняння: день
мерехтить, як пломінь; мов прапор в сонці; мов невтомний сокіл; підхопить, мов
піщину.
<span>Епітети: день прозорий, рухливий натовп, найгостріше
слово, запального квітня, на землі
байдужо-непривітній, далечінь безкраю, </span>
<span>Метафори: душа
горить, застиглі і покірні води.</span>
Оклики ритор.: і
тому росте, росте прокляття!
Очень весёлый всегда в хорошем настроении,маленький позитивчик,всегда улыбается,очень любит варенье
У
статті розглядається хрестоматійний твір М. Коцюбинського “Intermezzo” з
позицій становлення імпресіоністичного письма в українській літературі початку
ХХ століття. Показано, що поетика новели, яка репрезентує синтез первин лірики,
епосу та драми, виявляє ознаки схожості з японською безсюжетною прозою, за
приклад якої в роботі правлять дзуйхіцу Сей-Сьонаґон.
У
зв'язку з утвердженням у сучасному українському літературознавстві думки про
імпресіонізм як стильову домінанту прози Михайла Коцюбинського зростає інтерес
до пізнання секретів творчої лабораторії митця, одним із яких є багата сенсуальна
образність. Ритміка його мови, колір, рух, світло, дотикові та рухові враження
- все це “ті засоби, які надають його творам нестаріючих рум'янців життя ”. Жоден
дослідник творчості М. Коцюбинського не оминув увагою новелу “Intermezzo” -
твір, де виражальну роль відіграють сенсорні образи, що передають зміну
внутрішніх почуттєвих станів автора; де “чарують незвичайною гармонією барв,
світла, звуків, пахощів мальовничі, експресивні пейзажі... відлунює кукукання
зозулі... гудіння бджіл нагадує співучу арфу. І на цьому тлі виділяється пісня
жайворонка”. В усій світовій літературі важко знайти письменника, який би так
захоплено опоетизував красу сонячного, одягненого в зелень степу, як це
зробив... Михайло Коцюбинський”, - стверджує М. Костенко.
Мета
статті - виявити концептуальні риси літературного й живописного імпресіонізму,
відбитого у новелі “Intermezzo” М. Коцюбинського, зокрема у зіставленні з
японською безсюжетною прозою.
Виклад
основного матеріалу.
Імпресіоністичне
бачення світу крізь призму звукової образності створюється завдяки оживленню
природи, однак у кожного з письменників персоніфікація відбувається по-різному.
Так, оповідач “Intermezzo” вслухається в кування зозулі, переходить на її мову,
з чого починається поріднення митця з природою. З плином оповіді цей процес
сягає рівня, на якому оповідач “індивідуалізує. стеблину, квітку, намагається
побачити форму її руху, погладити, щоб відчути фактуру матеріалу, послухати
шелест, почути запах ”, - залучає всі п'ять чуттів для пізнання природних явищ.
Висновки.
Стильова манера імпресіонізму, явлена в “Intermezzo”, фіксує скороминуще
враження зовнішнім знаком-словесним образом і водночас концентрує в ньому
значний символіко-метафоричний потенціал. Тому так часто ключовими є чуттєві
(звукові, зорові, дотикові тощо) образи, посилені дієсловами руху, а іноді й
елементами звуконаслідування. З огляду на це, важливим композиційним концептом
імпресіоністичної оповіді в дослідженому творі є особлива поетичність викладу з
застосуванням прийому одухотворення.
<span>Це
дає змогу зробити висновок про те, що імпресіонізм як художня парадигма пізнання
дійсності органічно притаманний українській літературі. Звернення до наукового
визначення імпресіонізму та його стильових домінант, специфіки його
літературного і живописного, українського та зарубіжного вимірів дозволило
по-новому поглянути на, здавалося б, добре вивчений твір української малої
прози - “Intermezzo” М. Коцюбинського, і це становить плідний ґрунт для
порівняння не лише зі знаковими, ай з менш дослідженими явищами української
літератури кінця ХІХ - початку ХХ століть. Образно-звукові теми, які то
доповнюють, то заперечують одна одну, всі разом поєднуються у прекрасну
повнозвучну символічну картину, яка відбиває широкий спектр духовного життя
людини й багатогранність буття взагалі.</span>