<span>
Що таке любов? Це питання
споконвіку хвилює людей: про любов співають пісні, складають вірші, а
зараз навіть проводять наукові дослідження. Кажуть, без любові життя
нічого не варте. Та ніхто не може визначити, що то за почуття, яке
захоплює людину та робить її щасливою, що руйнує долі, коли вмирає.
Любов має владу над нами, тому так пише Л. Костенко у своїй поезії:
<span>Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.
Лиш не зроби слухняною рабою,
не ошукай і крил не обітни!</span>
Як на мене, любов – це таємниця. Проте для себе я її розумію так:
любов – це небайдужість. Коли ти відчуваєш тепло, радість, наповненість
поруч з кимось, коли проводиш з людиною час та знаєш, що жодна хвилина
не втрачена марно, коли хочеться бути поруч знов і знов, а також бажаєш
людині щастя та хочеш допомогти їй – це й є любов. Також любов – це
вдячність та прийняття іншого таким, який він є. Це такий стан душі,
коли поруч із кимось у тебе є все для щастя, а весь світ радіє з тобою:
<span>Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі
І земля убирається зрання… (В.Сосюра)</span>
Любов буває не лише до іншої людини. Буває любов до Батьківщини,
свого рідного краю, того клаптику землі, на якому тобі дорога кожна
квітка. Особисто в мене такі теплі почуття асоціюються з мамою та татом,
близькими друзями, улюбленим котом, а ще – з нашим домом, деревами у
саду, дитячими іграшками, улюбленими книжками, навіть велосипедом!
Можливо, це не любов у високому значенні, про яку міркують філософи та
митці, проте я вважаю, це також вона. Недарма ж бо слово «улюблений»
походить від «любити».
Любов буває пристрасною та, нажаль, нерідко сумною. Навіть якщо сам я
цього ще відчував, проте присвячені пристрасному коханню рядки не можу
читати без того, щоб серце не обняла невідома туга. Мабуть, любов – це
те спільне для нас усіх, що ми всі відчуваємо та розуміємо. Тож я
зрозумів, що необхідно берегти це світле почуття в серці, турбуватися
про людей, яких любиш, оточувати себе лише улюбленими речами та
витрачати свій вільний час на улюблені заняття. Таким чином можна
наповнити своє життя любов’ю.
</span>
1.Самий старий,сліпий вовк.
2. Чепіжний в полоні у вовка.
3. Чепижний врятувався
4. Розмова Чепижного з мисливцями
5. Почалося полювання за Сироманцам
6. Зустріч Саші і вовка
7. Сашка в лісі з Сероманцем
8. Тимчасовый будинок вовка
9. Чепижный знайшов вовка.
10. Вовк в полоні
11.Розмова Саші і вовка
12.Вовк утік<span>.</span>
Тема: Зображення весняного грому,як передвісника бурі.
Ідея: Утвердження непереможності нового в суспільстві,боротьби народу. Очікування людьми змін.
Жанр: громадська лірика
Основні художні прийоми:
1)Паралелізм,
2)Алегорія
Алегоричні образи:
Хмари та грім - це передвісники благодатної пори,яка оновить людські життя.
Художні засоби:
Алітерація,Анафора(єдинопочаток) - "гримить"
Метафора: Благодатна пора,вітер гуляє.
Порівняння: мов красна весна
Епітети: красна весна
Риторичний оклик: Гримить
Віршований розмір: чотирьохстопний анфібрархій.
Ответ:
У суспільно-побутових піснях відтворено життя наших пращурів, яке через різні обставини примушувало українців заради миру, спокою й добробуту своїх родин залишати домівку та йти у козацькі походи, чумакувати, а то й не зі своєї волі відбувати солдатчину чи жити в кріпацтві.
Ці пісні особливі тим що їх поділяють на козацькі, кріпацькі, чумацькі, бірлацькі, рекрутські та солдатські, наймитські й заробітчанські.
Мабуть допомогла :)
