Ответ:
З невихованості панів. Їх зверхності, яка в кінці кінців зіграла проти них самих.
Объяснение:
У гуморесці чумак ходив серед магазинів великого міста, хотів купити дьогтю. В рядках легко помітити, що в цих магазинах торгують золотом, сріблом, різними прикрасами - це доволі багаті крамниці, отже доволі багаті пани. В кожнім магазині чумак був привітним, доброзичливим. Проте його прохання у кожному магазині викликало лише сміх:
І в крамницях, куди глянеш,
– Сріблом-злотом сяє,
А йому то і байдуже:
Він дьогтю питає!
Реготять дурні кацапи,
А він тілько сплюне
Та й до другої крамниці,
Багатшої, суне.
В самій багатшій сиділо двоє купців. Чумак й тут повів себе чемно, привітався та спитав за дьоготь. Проте тут купці вирішили над ним пожартувати: "Здесь не дьоготь – толькі дурні Адні продаються!"
Таким чином вони вирішили принизити чумака,проте усе сталось навпаки: А чумак їм: «То нівроку ж, Добре торгувалось, Що йно два вас таких гарних На продаж осталось».
Головною ідеєю автор виступає мудрість, кмітливість, вміння відстоювати свою гідність.
Цією гуморескою автор закликає не насміхатися з інших, бути приязним та привітним , не намагатися принизити чиюсь гідність, аби показати себе у кращому світлі.
«З нічних молитов» — вірш-мініатюра, що читається немов на одному диханні, навіюючи світлий настрій і залучаючи до переживання добра. Твір є одночасно поезією і молитвою — люди давно помітили, що між цими проявами духовного життя є чимало спільного. їх об’єднують максимальна щирість, чесність, нетерпимість до будь-якого лицемірства. Це вимагає особливої відповідальності: якщо вже поет використовує форму молитовного звернення, то він тим самим погоджує своє слово з високим авторитетом давньої релігійної молитовної традиції.
Українські письменники неодноразово зверталися до молитовного викладу своїх думок і почуттів. Така форма була звичною для поетів
XVI—XVIII століть, майстрів філософсько-релігійної, або метафізичної, лірики. Форму молитви мають твори геніального Тараса Шевченка «Царям, всесвітнім шинкарям...», «Царів, кровавих шинкарів...», «Злоначинающих спини...», «Тим неситим очам...». Іван Малкович із великим успіхом продовжує й розвиває цю традицію.
Назва його твору виділяє нічну пору як найбільш сприятливий час для того, щоб на самоті, позбувшись щоденної метушні, замислитися над вічними питаннями людського буття. Водночас, виносячи свою віршовану молитву на суд вдумливих читачів, автор немовби запрошує їх приєднатися до виголошення спільного молитовного прохання.
Про що ж він просить? Чи не є його прохання марнославним або егоїстичним? Ми пересвідчуємося, що його поетична молитва сповнена любові до ближнього — це молитва за всіх людей зі щирою вірою та світлою надією на щастя. Не випадково центральним у творі виступає символічний образ «обруча віри» навколо кожного людського серця.
З НІЧНИХ молитов
Господи, літа стебельце всели до самітніх душ, дай кожному звити кубельце, і не поруш.
Хай кожен в цім світі спасеться, хай світить з-за темних круч довкола кожного серця віри твоєї обруч.
1992
Ідея- звеличення краси дощю. Мотив - довести до читача, що все прекрасне, навіть дощ.
<span>У казці прославляється мудрість і кмітливість простої дівчини, яка зуміла перехитрити пана.</span>