Поеми Тараса Шевченка "Катерина" не застаріли ,бо кожен день, на мою
думку читачів збільшується количество.
Ответ:Мавку чарує в людині її духовна краса і велич, що проявляються перш за все у мистецькій творчості, захоплює постійна трудова заклопотаність, яка робить дії, вчинки людини значимими, а саме життя змістовним, її вабить властива цільним натурам стійкість почуттів, послідовність у коханні, довічна вірність у подружжі та інші глибоко моральні принципи.
Зустріч з Лукашем, а потім розквітле кохання до нього збудили в душі Мавки найкращі, найблагородніші поривання. Полум'я любові, яке охопило всю ї істоту в пам'ятну весняну ніч, не згасло навіть після її смерті. Вона пронесла той вогонь крізь усі важкі випробування життя мужньо і стійко, перенесла зневагу і презирство Лукашевої матері, муки до кінця нерозділеної любові, нарешті, ув'язнення в твердині "тьми і спокою", куди завело її відступництво коханого, і знову вернулася до життя, щоб подати руку допомоги Лукашеві у його найтяжчу хвилину. У цій тривалій боротьбі Мавка пройшла довгий і складний шлях.
Тема: зображення тривалого часу кукування зозулі (неділя, понеділок, вівторок,..). Ідея: прохання людей до зозулі, щоб вона якомога більше їм накувала. Основна думка: Співай, співай, товаришко, Бо вже не будемо, Та не знаєм, товаришко, Чи на рік діждемо.
• «Треба десь зробити січкарню, драча, крупорушку чи керата,— співаючи зробить, дайте тільки заліза, дерева і ввечері добру чарку монопольки. А хочете вітряка, то й вітряка вибудує під самі хмари...» (Дід Дем’ян)
• «...Коли треба щось робити, охоче допомагаю дідусеві, пасу нашу вредюгу коняку, рубаю дрова, залюбки гострю сапи, люблю з мамою щось садити або розстеляти по весняній воді і зіллю полотно, без охоти, а все-таки потроху цюкаю сапкою на городі і не вважаю себе ледащом». (Михайлик)
• «В її устах і душі «насіння» було святим словом. І хоч не раз вона нарікала на свою мужицьку долю з її вічними супутниками-нестатками й злиднями, проте нічого так не любила, як землю». (Мати Михайлика)
• «З двору наполохано виходить у рам’ї, у розтоптаному взутті глибокоока, ще молода жінка, її погляд шукає землі, а розгонисті брови летять угору. ...Жінка зупиняється... потрісканими пальцями поправляє хустинку, а в її чорних очах закипають темні сльози...» (Жебрачка)
• «Біля самого вориння з козубом у руці стояла чорнява худенька дівчинка років восьми, очі в неї карі, з краплинами роси, рум’янці темні, а губи відстовбурчились рожевим потрісканим вузликом і чогось радіють собі». (Люба)
• За яку книжечку « я віддав безсовісному крамареві аж п’ять крашанок…» (« Три торби реготу»)
Правильна відповідь - А.
Так казав про свою творчість Григорій Квітка-Основ'яненко.
