Славко Беркут
Місце проживання: Львів
Вік: учень 7-8 класу
Освіта: учень 7-8 класу
Друзі: Лілі, раніше Юлько, товариші з фехтування
Захоплення: фехтування, спелеологія
Характер: добрий товарищ, друг природи, сильний духом, чесний
в інтернеті забий
пж томущо тут мабуть ненайдуть
-Експозиція: надмірна опіка матір’ю свого сина Павлуся.
- Зав’язка: смерть батьків Павлуся, його сирітське життя.
Кульмінація: дохлий хорт у хаті Павлуся виявився дукатами. Розв’язка: роздуми автора про смисл життя, про щасливу людську долю.
Толик -головний герой оповідання А.Дімарова 'Блакитна дитина'.У чомусь Толик і був Блактиною дитиною.Це видно у його вчинках.На мій погляд Толик був справжнім хлопцем,вмів добре себе поводити,але інколи був і розбишакою,Толик вмів розважати своїх друзів,особливо мені сподобався момент коли він проковтнув жабу.Також Толик був хорошим і надійним другом,нікому не здав Соньку коли вона позризала колоски.ал були й моменти коли толик показував себе з іншої сторони,коли підставив ногу своїй одноклассниці і опинився у директора.Я б хотіла щоб у мене був такий друг,ми б дуже багато часу проводили разом,і запам*ятали б багато цікавих пригод.
Для поезії М.Вороного характерні глибокі філосовські роздуми,патріотизм і гаряче бажання бачити щасливим рідний народ,рідну Україну.
У поемі "Євшан-зілля" М. Вороний порушує проблему вірності людини рідному краєві,своєму народові.Використавши легенду про перебування сина половецького хана у полоні,його забуття про рідний край і батька,поет із болем у серці звертається до людей,які відцуралися від своєї батьківщини,які,потрапивши на чужу землю,забули рідну мову.Чимало синів і дочок України блукають по світу у пошуках щастя.Це до них звернені слова поета:
Краще в ріднім краї милім
Полягти кістьми,сконати
Ніж в землі чужій,ворожій,
В славі й шані пробувати.
У поемі "Євшан-зілля" в образі ханського сина бачимо тих українців,які шанують чужі звичаї і занедбали рідний край,які забули свої звичаї.Микола Вороний задає риторичне запитання:
Де ж того євшану взяти,
Того зілля-привороту,
Що на певний шлях направить,-
Шлях у край свій повороту?!
Роздумуючи над поемою,я пригадала слова Т.Шевченка "Хто матір забуває,того Бог карає".Я переконана,Що горе тій людині,тому народові,який забуває своє коріння,свою мову,не дбає про свою країну.Тому проблема вірності людини рідному краю і народу не може не хвилювати людство у будь-які часи.
Ми,молоде покоління,піднімаємось у своєму духовному і національному зрості,крокуючи шляхами розбудови самостійної України,віддаємо всі сили на благо нашої країни,мріємо про свій вагомий внесок у цю справу.Ми любимо свою Батьківщину,свій народ,свою мову,а тому такі близькі нам слова поета:
За честь і правду все віддай,
Коли ти любиш рідний край!
Я гадаю,що тільки людина-патріот має право бути громадянином своєї нації,свого краю.Отже,я закликаю своїх ровесників бути вірними своєму народові,своїй країні.