Кабаки втерти Кабаки втерти (дати) — покарати, побити. Кадити фіміам Кадити (палити, курити і т. ін.) фіміам комусь, перед кимось — дуже вихваляти кого-небудь. Казанок варить Казанок (баняк, макітра) варить — хто-небудь розумний, кмітливий, добре розуміє що-небудь, орієнтується в чомусь. Казанська сирота Казанська сирота — той, хто вдає з себе скривдженого, ображеного, нещасного з метою викликати до себе жалість, співчуття. Казенний дім Казенний дім — тюрма. Казитися з жиру Казитися з жиру — бути надто вибагливим, вередувати, каверзувати, дуріти з розкошів. Казка без сорома Казка без сорома (без сором; соромно й казати) — уживається при усній розповіді про кого-небудь, хто зробив або сказав щось непристойне чи неприйнятне з морального погляду. Казка про білого бичка Казка про білого бичка — що-небудь надумане, вигадане. Казкове царство Казкове царство; царство казок — місце з чудовими, дивовижними природними умовами або з незвичайним рослинним та тваринним світом. Каламутити воду Каламутити / скаламутити (закаламутити) воду (в криниці) — вносити розлад, неспокій; підбурювати, підмовляти кого-небудь до якихось дій. Калатати: вік калатати Калатати: вік калатати / скалатати — жити в злиднях, бідувати, поневірятися. Календ: до грецьких календ Календ: до грецьких календ , книжн., ірон., з сл. відкладати — на невизначений термін, надовго.
Я в романі розгортається на півдні України. В центрі розповіді - доля старого майстра вузлов'яза з парусника «Оріон» (існує реальне вітрильне судно «Товариш») Андрона Ягнича, його юної племінниці медсестри Інни Ягнич, історія її любові.<span>Життя на сторінках «Берега любові» постає хоч і в романтичному осяянні, але корені його земні, реальні. Починаючи від невтішної картини запалу хлібів, крилатого лету «Оріона», монументальних образів Ягнича й Чередниченка, світлої, золотистої постаті Інни й до трагедії сім'ї Веремієнків -все це взято з реального буття степовиків, котрі пізнають у романі і свої краї (Кураївка так нагадує Чулаківку в пониззі Дніпра), і своїх земляків.</span>
Привіт!
Привіт!
Як я давно тебе не бачив! Ти переїхав з нашого будинку?
Так. Я також тебе давно не бачив. Я закінчив школу і пішов вчитися на викладача англійської мови. Вчора я тільки повернувся із-за кордону, де проходив практику в Англії в приватній школі. Мені там дуже сподобалося, діти вміють слухати і поважають один одного. А ти як живеш? Де навчаєшся?
У мене також все добре. Поступив у військовий ліцей, про який давно мріяв. Давай завтра зустрінемось і поговоримо, бо зараз я поспішаю на зустріч.Домовились?
Домовились.
Як би не складалися відносини між людьми, іноді вони можуть стати по-справжньому красивими і навіть вражаюче прекрасними. Іноді це відбувається випадково, але буває і так, що для прояву всієї краси відносин між людьми необхідний незвичайний або навіть екстремальний випадок. Коли це відбувається, людина може вчинити щось по-справжньому вражаюче і незвичайне.
В новелі О. Генрі “Останній листок” показаний ще один прекрасний приклад високих людських відносин. У кварталі художників вибухнула епідемія пневмонії, одна з мешканок Джонсі сильно захворіла. Вона дивилася на дерево за вікном і думала, що помре, коли з нього впаде останній листок. Але минали дні, а він все ніяк не падав. Виявилося, що її сусід Берман намалював на дереві листок. Це допомогло Джонсі зберегти дух і все-таки вижити, а от Берман малював у дощову ніч, а тому захворів і пізніше помер. Все це дивно, але люди іноді все-таки здатні на такі неймовірні вчинки. Берман дуже не хотів, щоб Джонсі вмирала. Він вірив, що його справа допоможе їй вижити. На жаль, щоб допомогти їй, він помер сам.
Цей твір подає людям прекрасні приклади того, що іноді трапляється. Людина – дивовижна істота, яка володіє фантастичною свідомістю, яка може привести її до найбільш незвичайних вчинків і дій. Якщо людині щось дійсно потрібно, вона може пожертвувати собою до кінця, як Берман з “Останнього листка”. Все це дивовижно і чудово.