<span>«Заповіт» Тараса Шевченка — мабуть найвідоміший поетичний твір української літератури. Це — унікальний твір, адже українська і світова культура не знала досі такої глибокої, емоційної поезії, у якій письменниквисловив би всі свої болі та мрії і дав би настанови нащадкам. «Заповіт» пройнятий надзвичайною любов’ю до України, чарівним патріотичним пафосом. Т. Шевченко передав ніби свою останню волю в цій поезії. Майстерно змальовані картини природи: «Щоб лани широкополі, і Дніпро, і кручі…» Але будь-який уважний читач одразу помітить, що у цих пейзажах виявляється не просто поетична майстерність, а вся душа поета, усі його почуття. У «Заповіті» Шевченко звертається до свого народу: він закликає до дій. На перший погляд, цей заклик здається просто частиною поетичного твору, але він не залишає байдужим жодного читача:</span><span>Поховайте та вставайте, Кайдани порвіте І вражою злою кров’ю Волю окропіте.</span>Думка, передана автором у цих рядках, надзвичайно глибока. Особисто мені малося, що Шевченко закликав не до реального збройного повстання, а до духовного повстання. Він закликав повстати проти старого життя, старого суспільного ладу, старих проблем. Це заклик насамперед будувати нову Україну, в якій не буде місця кріпацтву (ця проблема все життя дуже боліла Кобзареві). У ній не буде місця несправедливості, зрадництву, знущанням із простого люду. Усе своє життя Шевченко найбільше хотів побачити українських селян вільними від панів, а саму Україну — незалежною. Шкода, що мрія Шевченка здійснилася вже після його смерті. Тарас Шевченко закликає всіх українців жити в злагоді, разом Сюронити справедливість, разом боронити свою рідну землю від зла.Шевченко вірить у свій народ, у його непереможну силу, у щасливе майбутнє України. Він розуміє, що для того, аби його мрії та мрії всіх українців стали реальністю, необхідно багато часу. Необхідні прагнення перемогти і сили боротися. Про свою впевненість у народі Шевченко ніби говорить між рядками поезій, він переконаний — український народ подолає всі негаразди. Впевненість у власних силах, у праведності своєї мети передається кожному читачеві, який читає «Заповіт». І водночас читач щиро захоплюється особистістю геніального сина України — Тараса Шевченка. Ніби розуміючи і знаючи усе заздалегідь, Великий Кобзар закінчує свій «Заповіт» простими, але такими хвилюючими словами:<span>І мене в сім’ї великій, В сім’ї вольній, новій Не забудьте пом’янути Незлим, тихим словом.</span>
3. Запиши чому автор назвав дівчинку хитрою, заздрісною і злою? (3-4 речення) 1.А 2.Де вона на </span>природознавстви не виконала завдання та не вивчила вирш 3.тому що вона сама хотила на цю роль а вибрали не ии а другу дивчинку вона начала заздрити ий та виришила все зипсувати
1.Літо,провела чудово я!
2.Сонечко,море,небо голубе зустрічало щоранку мене.
3.Спортом займаламь,з друзями гулялась.
4.Ввечері в кіно ходила.
5. Трішечки читала лі тературу.
6.мамі допомагала,в домі прибирала.
7.В ліжку довго я лежала.
8. Пісні з друзями співала.
9.Волейбол,футбол,я грала.
10.Морозиво ще я їла.
"<span>Мавка сплітає довге віття на березі, сідає в нього і гойдається тихо, мов у колисці. Лукаш грає соло мелодії № 6, 7 і 8, прихилившись до дуба, і не зводить очей з Мавки. Лукаш грає веснянки. Мавка, слухаючи, мимоволі озивається тихесенько на голос мелодії .№ 8, і Лукаш їй приграє вдруге мелодію № 8. Спів і гра в унісон."</span>
"<span>Щоб тобі здобути лісову корону, </span> <span>ми Змію-царицю скинемо із трону </span> <span>і дамо крем'яні гори в оборону!"</span>
<span>"<span>Ей! не вчись брехати, </span> <span>бо ще ти молодий! Язика шкода!"<span>Ⓐ</span></span></span>