Історична повість "Захар Беркут" (тема — боротьба українського народу проти монголо-татарських загарбників у XIII ст.; ідея — саме народ є рушійною силою історії).
<span>II. Протистояння героїв повісті — представників двох таборів (мирні жителі карпатського села Тухля і Захар Беркут — монгольські загарбники і зрадник боярин Тугар Вовк): </span>
<span>1. Головний герой повісті Захар Беркут (найстарший, найдосвідченіший у Тухлі; значення прізвища — волелюбний, мудрий птах; має великий життєвий досвід; відчуває власну відповідальність за долю рідної землі; на його боці — правда, любов, Бог, громада, навіть природа). </span>
<span>2. Боярин Тугар Вовк (хижа, пихата людина, має намір володіти землями Тухольщини і поневолити її людей, заради цього йде на зраду; від нього відмовляється навіть рідна дочка; він загинув разом з монголами; заслуговує на презирство). </span>
<span>3. Монгольський воєначальник Бурунда (лютий, жорстокий загарбник; звірячий характер виявляється у ставленні не тільки до мирних жителів, але й до своїх вояків; розум, сила, хоробрість послуговують злу, руйнуванню, смерті). </span>
<span>ІІІ. Утвердження всеперемагаючої сили народу (сила любові до рідної землі, мудрість, народна єдність — ось що допомагає вистояти у найстрашніші часи випробувань і лихоліть
</span>
Вони дихають поверхнею тiла... ну щось накштал цього)
Коли я прочитала вірш В.Бичка "Ти думаєш, деревам не болить?", у мене він викликав почуття жалю до природи. Яка вона незахищенна від людської недбалості, нахабства, малодушшя. Ми отримуємо від природи все: корисні копалини, чисте повітря,що так необхідне для нашого життя, овочі та фрукти, затінок в спеку. Так давайте же берегти та любити природу, бути вдячними їй за наше життя.
Лісовик<span> — </span>міфологічний<span> образ, який, згідно з </span>легендами, втілювався в подобу дуже старого кошлатого діда. «Лісовик — малий, бородатий дідок, меткий рухами, поважний обличчям. У брунатному вбранні барви кори, у волохатій шапці з куниці» /Леся Українка<span>, «Лісова пісня»/. Його характерною особливістю була відсутність </span>тіні<span>. Лісовик є символом небезпеки, яка підстерігає людину в </span>лісі<span>. Образ лісовика перегукується з іншими міфологічними образами: </span>мавок<span>, </span>чугайстра<span>, </span>хухи<span> і навіть </span>блуду<span>. Лісовик збиває людей з дороги, усіляко шкодить їм. В українській </span>етнографії<span> побутує погляд на лісовика як на «пастуха від звіра», тобто істоту, що охороняла дрібних звірів від </span>хижаків<span>, </span>мисливців<span>. Лісовики створювали в лісах </span>сім'ї<span> і жили як звичайні </span>люди<span>.</span>
Жіноча доля… Споконвіків призначенням жінки вважалося бути берегинею. Народжувати й виховувати дітей, берегти домашнє вогнище, працювати в полі, догоджати чоловікові, бути охайною і красивою. Прості жінки виконували цю місію з честю. Княгиня Ярославна з вищого світу, але й на її долю лягли нелегкі випробування. Євфросинія Ярославна — дочка Ярослава Володимировича галицького, друга дружина Ігоря, який одружився з нею 1184 року. Ярославна закохана в свого чоловіка, і ось цього щастя подружнього життя їй відведено лише один рік, бо уже в 1185 році Ігор вирушив у похід на половців і потрапив у полон. Як же тяжко молодій жінці відривати від серця свого милого і проводжати, може, на вірну смерть! Але вона свідома того, що її чоловік — князь, полководець, воїн. Жінка повинна мужньо винести це горе, ще й подати приклад жінкам дружинників.
<span>З тривогою чекає вона звісток із поля бою, радіє першим перемогам Ігоря. Але ось страшна звістка: військо розбито, а її милий ладо у полоні. Ярославна не криється зі своїм горем, вона виходить на Путивлівський вал, у розпачі звертається до сил природи по допомогу.</span>