Я погоджуюся з цим твердженням цілком і повністю. На мій погляд, честь і совість цінніші за гроші. Якщо людина втрачає гарні людські риси заради того, щоб розбагатіти, то, на мій погляд, це нерівноцінний обмін. Багатий мерзотник - це в першу чергу мерзотник, а бідна чесна людина - в першу чергу чесна, а потім вже бідна. До того ж, життя - дуже непередбачувана річ: зараз гроші є, і багацько, а завтра ти їх втратив усі. І нічого не лишилося, бо у багатої безчесної людини немає нічого, крім грошей: ані друзів, вні кохання, ані поваги людей.
Якщо жити чесно, правдиво та праведно, то набудеш те, що цінніше за гроші і не втратиш зненацька. Це - любов, добре ім'я, дружба, повага. Тебе не кине кохана людина, бо вона полюбила тебе бідним - а це означає, що любить вона тебе, а не гроші. Друзі раді бачити тебе просто так, бо ти гарна людина. З цим легко і приємно жити, навіть якщо живеш бідно.
У Вінниці, на алеї письменників, встановлений бюст М. П. Стельмаха. Меморіальні дошки встановлені:
в Києві на будинку Роліту, в якому він жив у 1946–1952 і 1965–1983 роках (відкрита 18 квітня 1986 року; граніт; барельєф; скульптор Ф. М. Согоян, архітектори Є. М. Стамо, М. М. Фещенко)[7];
у Вінниці на будівлі навчального корпусу № 1 Вінницького педагогічного університету, в якому він навчався у 1930–1933 роках.
На честь Михайла Стельмаха названо вулиці у Києві (у 1987 році)[8], Вінниці, Львові, Тернополі, Івано-Франківську, Ужгороді, Хмельницькому, Броварах та в інших населених пунктах.
Жив на світі тигр. Та був він самотнім. Через хижацьку натуру він ні з ким не спілкувався. Він вважав, що кожен хижак має бути суворим та непідступним. А для того, щоб ніхто до нього не приходив, гарчав на кожного, хто проходив поряд. Проте одного літнього дня в його хату завітала маленька дівчинка Марічка. Як же здивувався тигр, коли маленька дівчинка не злякалась його!
Вона сказала, що їй дуже шкода, що у нього немає друзів і принесла йому чарівний напій. Дівчинка була чарівницею. І як тільки тигр випив зілля, то перетворився на добродушну кицьку. Тепер ніхто міг його не боятися. Проте побувши у чужій подобі, тигр зрозумів, що потрібно залишатися тим, ким ти є. А набути справжніх та вірних друзів можна навіть якщо ти хижак. Бо друзі завжди цінують тебе не за зовнішність, а за внутрішні якості. Перестав тигр гарчати на всіх та з’явилось у нього чимало товаришів, у тому числі і дівчинка Марічка.
Поки брати малі, поки й рідні.
<span>Брати — що коти: погризуться й помиряться. </span>
<span>Два брати Кіндрати, а не однакові на вдачу. </span>
<span>Братня любов краще кам'яної стіни. </span>
<span>Брат любить сестру багатую, а чоловік — жінку здоровую. </span>
<span>Сестри рідні тоді, як усі вийдуть заміж. </span>
<span>Сестра із сестрою, як риба з водою. </span>
<span>Сестра сестрі заздрить у красоті. </span>
<span>Сестра із сестрою дружить, а на думці своє держить. </span>
<span>Захар Беркут- головний герой повісті. Найстарший віком у цілій тухольскій громаді.
Йому було звиш 90-літній старець. Батько вісьмох дітей. Зазар був сильним,
мужнім, хоробрим, справедливим. Ще він любив садівництво, там він чистить,
копле, підрізує і пересаджує сад. Захар любив своє село та захищав рідну землю.
А також головний герой часто говорив:’’ Життя лиш доти має вартість’’. В нього мов одна душа! Громада- то був його світ, то була ціль його
життя. Пасіка його була в лісі, і кожної погідної днини Захар Беркут ходив у
свою пасіку, хоч дорога була утяжлива і досить далека. А вже найбільшим
добродієм уважали тухольці Захара Беркута за його ліки. Все що він робив і
думав це все для інших, і для громади. Тому він і захисник рідного села. </span>