Кохання, здатне пережити смерть. Саме так можна охарактеризувати лейтмотив драми Шекспіра «Ромео і Джульєтта». Почуття, що спалахнуло зненацька, здавалось би, не має права на життя. Дві сім’ї ведуть запеклу ворожнечу, просякнуту лютою ненавистю і кривавими розправами. Ромео впевнений, що кохає Розаліну, а до Джульєтти сватається Парис.
Кохання не знає кордонів. Оселившись у серцях Ромео і Джульєтти воно творить справжні дива: змушує забути про протистояння родин, міняє їхні характери. Читач бачить, як Джульєтта із романтичної вразливої дівчини перетворюється на сильну жінку, яка здатна боротися за право кохати і бути коханою.
Зміни торкаються і Ромео. Він розуміє, що кохання до Розаліни було надуманим, не справжнім. Романтична сцена під балконом, що так хвилює силою і красою почуттів, веде героїв до цілком логічного рішення – шлюбу. Як не дивно, більш практичною і вдумливою автор змальовує саме Джульєтту. Ромео, потрапивши у полон почуттів, не відразу зміг зрозуміти, наскільки ілюзорне і крихке їхнє щастя, право на яке ще належить відвоювати.
У юних закоханих є союзники. Перш за все, стара нянька Джульєтти. Жінка звикла жити серед багатих і знатних, любить гроші. Співчуваючи своїй вихованці, вона все ж радить вийти заміж за Париса. Враховуючи деспотизм батька, легковажність матері і обмеженість поглядів годувальниці, дівчина залишається абсолютно самотньою у власному домі.
Залишається ще монах Лоренцо – людина освічена і прогресивна. Він розуміє, що країна втягнута у чвари між знатними вельможами. Наївно думаючи, що кохання між членами родин Монтеккі і Капулетті здатне побороти вікову ворожнечу, монах погоджується допомагати закоханим. Низка випадковостей, як це і буває у житті, призводить до сумної кінцівки – герої гинуть, ще раз освідчуючись один одному у коханні.
Трагізм фіналу просто приголомшуючий. На перший погляд смерть закоханих видається безглуздою. Проте трагедія мала свої позитивні наслідки: ворогуючі сторони, нарешті, помирилися. Кохання Ромео і Джульєтти стало всесвітньовідомим прикладом краси і сили почуття. Змінювалися епохи, з’являлися все нові покоління юних мрійників, але історія шекспірівських закоханих і сьогодні продовжує жити і хвилювати серця.
http://ukrtvory.ru/koxannya-romeo-i-dzhulyetti.html
Ответ:
Моя бабушка знает очень много сказок и замечательно их рассказывает. Когда я была совсем маленькой, ее тихий неспешный голос создавал в моем воображении замки и дремучие леса, красавиц и страшных чудовищ, говорящих животных и заколдованных птиц. Особенно мне нравилась «Сказка о мертвой царевне». Научившись читать, я узнала, что написал ее замечательный русский поэт Александр Сергеевич Пушкин.
В «Сказке о мертвой царевне», как и во многих других сказках, достаточно чудес и волшебства. Говорящее зеркальце честно и бесстрашно разговаривает с завистливой царицей, вызывая ее гнев и злобу. Влюбленный, но потерявший невесту королевич расспрашивает о ее судьбе и Солнце, и Месяц, и Ветер, и они отвечают ему, дают советы, сочувствуют. Только чудо, кажется, спасло юную царевну от верной смерти. Но, на мой взгляд, гораздо больше, чем чудес волшебных, в этой сказке чудес, сотворенных руками самих героев. Так, найти свою суженую королевичу Елисею помогли не только подсказки Ветра, но и, в первую очередь, любовь и надежда, живущие в его сердце. Увидеть красоту своей падчерицы и ее замечательные душевные качества ревнивая мачеха могла и без волшебного зеркальца. И только благодаря собственным заслугам молодая царевна нашла приют в лесном тереме и верных и надежных друзей в лице братьев-богатырей.
Сказка А. С. Пушкина учит нас верить в себя, в собственные силы и творить чудеса своими руками.
Гуси-лебеди, Снежная королева
Тебе на какую тему надо эти 3 загадки
1. Что в России на первом месте, а во Франции на втором?
(Буква «Р»)
2.На край стола поставили жестяную банку, плотно закрытую
крышкой, так, что 2/3 банки свисало со стола. Через некоторое время
банка упала. Что было в банке?
(Кусок льда)
3.
На березе росло 90 яблок. Подул сильный ветер, и 10 яблок упало. Сколько осталось?
<span>(На березе яблоки не растут)</span>
С тем что люди больше думали о вращение Земли и считали что временна года устанавливает Бог. Не знаю помог ли
