Якось (це було років два-три тому) я просто сиділа, гортала сторінки хрестоматії і, зупинившись навмання на одній сторінці, почала читати просто з твору. То була повість «Кайдашева сім'я», і тоді вона видалась мені неймовірно смішною, кумедною. Я читала і не могла відірватись... Пройшли роки. Я подорослішала, стала розумнішою, стала серйозніше сприймати речі, які раніше видавались такими смішними. І лише тепер, читаючи цю повість у десятому класі, почала замислюватись над тим, чи всі ці сварки, що кожен день отруюють життя і батьків, і їхніх синів і невісток відповідають нормальній психології людини? Нечуй-Левицький казав, що про народ треба писати без будь-яких прикрас, і ми можемо не сумніватися в ре¬алістичності повісті; та часом думається: чи може таке бути, щоб людина людині навмисно виколола око або підняла руку на батька через якусь побутову сварку? А особливо в ті часи. Ті часи... Так, але ж саме час є одним з найважливіших чинників впливу на життя людини, її вчинки. А як пам'ятаємо, події у повісті відбуваються в пореформеному селі, коли так всім захотілося земельки і кожен ладен був зі шкіри лізти, аби тільки відстояти свої права на власність. І це, безперечно, сприяло насамперед духовному роз'єднанню людей, деградації людської душі. Хоч, можливо, і спонукала їх до того постійна залежність від матеріальних нестатків. Узяти хоча б Лавріна й Малашку. Веселий, жартівливий хлопець, небайдужий до всього прекрасного, і добра, лагідна, співуча дівчина. Вони — ідеальна пара. Та, на жаль, «капіталістична» дійсність і необхідність пристосовуватись до звичного способу життя руйнують усі їхні добрі задатки. Мелашка стає все більш схожою на Кайдашиху, та і всі ті безперервні колотнечі змінили й Лавріна не на краще. Що вже казати про сварливу Кайдашиху, яка й так мала недобрий характер. Вона стає ще злішою і егоїстичнішою. Час нещадний, він ламає таких слабкодухих, як Омелько Кайдаш, та й ті ж Мотря і Карпо стають прикладом змізерніння людської душі. Усе, що вони здатні відчути, — ненависть, жорстокість і злість. Сварливі і обмежені люди. <span>Так, людина не владна над часом, він сам диктує свої вади. Та зупиніться на мить і задумайтесь над тим, що є для людини сім'я. Сім'я — це чи не найдорожче з усього, що має людина. Тож чи варто жертвувати нею? Так і хочеться сказати: «Зупиніться, подивіться навколо, ви стоїте над прірвою, ваше життя ламається, летить під укіс. Зупиніться, поки не пізно!». </span>
Тільки на рідній землі щастя можна знайти. Тому що тільки на нашій рідній землі ми відчуваємо себе щасливими, єдиними, коханими. Ми розуміємо що ні за що на світі не проміняли б шматок рідної землі, на гектари чужий. На твоїй батьківщині народилися твої діди, і прадіди. Ти зобов'язаний захищати нашу землю від ворогів, і чужих людей. Люби рідну країну, як свою маму. Люби так, як в останній раз. Люби так що б до кінцяІ пам'ятай наш народ витримає все, ми сильні, ми єдині, ми вистоїмо. та помі щастя близько, потрібно тільки руку простягнути
Людина в щасті рівна богові, тому що коли людина щаслива вона здатна на все. Якщо людина щаслива, то вона здатна на що завгодно. Вона здатна зрушити гори, коли вона щаслива. Людина всемогутня, якщо вона стала щасливою. Адже це єдине і найголовніше чого хоче добитися кожна людина. Оскільки людина усе життя прагне стати щасливою. Щастя для усіх полягає в різному, але все таки це так. Адже для когось щастя це побудувати кар'єру, а для когось це навпаки купити будинок, але у усіх є речі які зроблять людину щасливою.
Герасим Калитка - головний герой трагікомедії Сто тисяч. Він заможній
селянин, мав двісті десятин землі та 5000 карбованців.Герасим -
працьовитий,любив землю,підприємливий,але водночас
жадібний,заздрісний,лицемірний,хитрий. Герасим Калитка- чоловік років
50, середньго зросту кремезної статури.Волосся з сивиною, невеличка
борідка.Одягнений у сорочку та штани з грубого полотна.Мав дружину та
сина. Савка-кум Герасима Калитки,селянин років 50-60,середнього зросту середньої статури.Сиве волосся, вуса.Одягнений у сорочку та штани з грубого полотна. Він добрий, боягузливий та водночас сміливий простий працьовитий, ніколи не заздрив
<span>Усердия, много, а ума мало. <span>(Человек, его качества, Усердие) 2)</span></span><span>Усердие не по разуму. <span>(Усердие)3)</span></span><span>Бывает, что усердие превозмогает и рассудок. <span>(Усердие)4)</span></span><span>Ворочает, как лошадь. <span>(Усердие) 5)</span></span><span>Без усилий нет успеха. <span>(Усердие)6) </span></span><span>Без усилия ничего не бывает. <span>(Усердие)7)</span></span><span>Из кожи лезет вон. <span>(Усердие)</span></span>