Людське око може бачити досить далеко, ясної погоди на декілька кілометрів. Але люди завжди хотіли побачити далі, ніж дозволяв зір. Щоб показать іншим побачене, вигадали малювання. За розповіддю мандрівника лине в далечінь думка слухача, і те, чого не бачило око, побачив розум. Людська уява може створити будь-які світи: події давно минулих літ чи передбачити майбутнє. Щоб мандрувати, не виходячи з будинку, придумали телебачення.
Завдяки розуму і творчості створили лінзи і побачили не тільки далеке, але й те, що поряд, але дуже мале.
Розум веде людину в незнані глибини. Щоб побачити Всесвіт, придумали космічні телескопи, дослідницькі космічні станції, супутники. Завдяки розуму вчені віднайшли в глибинах космосу зірки з планетами.
<span>Можливості людського ока мають межі. Людська допитливість меж не знає.</span>
Ответ:
просте, розповідне, неокличне, односкладне, повне, поширене, неускладнене.
Http://subject.com.ua/lesson/mova/6klas/22.html
У майстерні було вогко й незатишно, як у будь-якій старій гончарні.Під низькою стелею висів тьмяний олійний ліхтар. Він шипів і потріскував. Було б зовсім темно, коли б навпроти широких дверей не палало горно, що в ньому гончарі випалюють посуд. По стінах майстерні метушилися відблиски. У їхній грі все видавалось химерним.На полицях стояли готові до випалювання миски, горнята, гладишки й глечики. Вони були підсушені, але ще сирі. Горно палало малим вогнем, щоб зараз посуд не попсувати. Тільки годин через вісім гончар мав запалити вогонь великий з дров соснових, липових чи осикових.- Ви все не знаєте спочинку, - здивувався козак.- Хіба глечики потрібні для війни?- Ми тут не глечики затіяли.Гончар узяв чималий кавалок глини, кинув на верхняк станка, закрутив круг. Під його руками почала виникати кубушка з вузьким горлечком і товстими стінками.- Коли оцю макітру набити порохом і залізяччям, а у ці дірочки вставити запалені гноти та скинути з вежі на голови ворогам…Козак уважно роздивлявся череп’яну бомбу. (За О. Ільченком; 160 сл.) Завдання.· Пояснити лексичне значення слів горно (у гончарному виробництві – піч для обпалювання керамічних виробів з метою їх зміцнення), гладишка, макітра, кубушка, станок.<span>· Дібрати синоніми до слів химерний, метушитися, сирий.</span><span>· Скласти план (орієнтовний: 1. Незатишна майстерня. 2. Олійний ліхтар під стелею. 3. Навпроти дверей палало горно. 4. Готовий до випалювання посуд на полицях. 5. «Хіба глечики потрібні для війни?» 6. Гончар кинув на станок кавалок глини. 7. Череп’яна бомба.)</span><span>· Записати на дошці: кавалок глини; верхняк станка; кубушка з вузьким горлечком; набити порохом, залізяччям, запалені гноти.</span>· Написати докладний переказ. 2. Перед вечереюВ оселі діда Дуная як у вінку. Лави, стіл, піч, ліжко, божниця – все тут зроблено дідовими руками. Все, окрім ікон, скла та горшків.В сухий настояний запах лісових трав і квітів вплітається вологий аромат нещодавно внесених з льоху яблук. На покуті красується сніп жита. Він затуляє одежу сивих святих на іконах. Кленовий мисник переливається полив’яним цвітом полумисків, а біля мисника висить потемніла від років кобза. Вона - відрада старого.З світлиці якось боком видибує лелека. Його гордовиту осанку псує опущене вниз підбите крило.Дідів онук Максим відщипує хліба, простягає птиці. Та з гідністю закидає назад голову і ковтає їжу так, начебто вона жива і може вирватись.Баба Ганна метушиться біля печі. Вона бережно ставить на стіл велику череп’яну миску з борщем. У ній плавають чорні голівки грибів та краплини олії. Лелека одним оком націлився на гриба, схопив його, підкинув угору, щоб зручніше проковтнути. Дід Дунай ложкою почастував нечемну птицю. Лелека з презирством до усього роду людського дибає до дверей і причаюється біля лави.Не встигла господиня поставити на стіл печеню, як бусол занурює в миску дзьоба, вихоплює шматок м’яса і проворно відбігає подалі від людей. Дід і хлопчина сміються, баба розводить руками:- От харцизяка! А ще під святим небом літає. Сідайте вечеряти!
Очіпок,ґаздою,веснів в,акордились, рамена,звізди,кіномейкера,сивий оселедець,бадилля,ланітах,спінер.
Усвідомлення батьківщини до кожного з людей приходить по-своєму. Але приходить час - і кожний розуміє нерозривну єдність із рідною землею. Адже на цій землі зросли наші діди і батьки, на ній вчилися ходити ми і зроблять перші кроки наші нащадки. Споконвіку боронили цю землю наші предки, берегли її як найцінніший скарб. Вона завжди була їхнім багатством, яким пишались і захищали. А беручи від природи її дари, люди розуміли, що цих щедрот буде значно більше, якщо вони берегтимуть природу.
У наш час перед людьми гостро постала екологічна проблема. Це пов’язано з тим, що люди вирішили стати господарями природи, почали її підкоряти собі. Внаслідок роботи виробництв забруднилися ріки. Збільшення орних земель призвело до знищення лісів. Смердюче Каховське водоймище було колись мальовничою українською землею. Пішли під воду біленькі хатки, вишневі садочки і кучеряві верби над ставками. А колись красиве і багате Аральське море висохло, бо з нього викачали воду на зрошення засушливих районів. Нащадкам у спадок залишилися тільки прекрасні Шевченкові малюнки Аралу.
Люди необдумано експлуатують природу, а іноді просто не замислюються над наслідками своїх вчинків. Безвідповідальність призвела до Чорнобильської катастрофи, від якої постраждали величезні регіони України, Білорусі, Росії. Внаслідок аварії загинуло сотні людей. А скільки інвалідів, села і міста заражені радіонуклідами. Радіаційний фон і досі, через вісімнадцять років після аварії перевищує допустимі норми.
Скалічена земля, скалічені люди… Мені здається, що атомні електростанції взагалі треба заборонити, адже доки вони існують, країна - в небезпеці.
Осушення боліт на Поліссі залишило людей без питної води. А у нас в Харкові внаслідок зміни річища ріки з’явилися підтоплені житлові масиви. Річка зникла, залишивши по собі тільки назву. Є у нас Не-теченська набережна вздовж неіснуючої ріки. І таких фактів можна навести безліч. І найшкідливіше, на мою думку, те, що поруч із горе-господарями стояли байдужі люди, які просто спостерігали за знищенням природи. Прикро, але таких серед нас чимало.
Невже потрібно знищити, щоб потім відроджувати? Невже люди вчаться тільки на помилках? Потрібно нарешті зрозуміти, що людина - це частинка великої матері-природи, яку не слід підкорювати, а треба жити з нею в гармонії. Любити і берегти рідну землю, дбати про її благополуччя - ось у чому полягає патріотизм.