Маруся Богуславка насправді патриотка
Тема Розповідь про ангела, який незримо супроводжує ліричну героїню<span>Основна думка У кожної людини є янгол-охоронець, який опікується нами все життя, незважаючи на те, що ми його ніколи не бачимо. Людині важливо відчувати підтримку вищих духовних сил і вірити у краще </span><span>Система віршування Верлібр </span><span>Художні засоби <span>Анафора, зменшено-пестливі слова</span></span>
Жорстокість-це риса особистості, що визначається як байдужістьдо стражданя людей або прагнення завдати страждання іншим.
На мою думку такі речі виправити не можна. Якщо він уже раз так зробив, то де ми можемо взяти гарантію, що це не повториться. На жаль, ми дуже часто бачимо схожі речі як в дорослих, так і в дітей. Хоча в другого представника людства жорстокість вкрай сильне почуття. ДІти не знають міри, вони не здатні правильно мислити та аналізувати. ТОму дорослі часто виховують дітей в суворих рамках.
ТІльки чудо може змінити таку людину. Тому давайте всі разом будемо вірити в чудеса і надіятися на краще
А) сердечність;
б) доброта;
в) скромність;
г) ніжність, вміння кохати
д) порядність;
е) вірність.
є) Вольові риси: готовність віддати життя за щастя народу і за коханого; сила волі; мужність.
«…Не мала вона пари між своїми ровесницями, так се в природній свободі свого поводження, в незвичайній силі мускулів, у смілості й рішучості, властивій тільки мужчинам, що виросли в ненастанній боротьбі з супротивними обставинами»
«…виросла на свободі, що виховання її було мужське, і що в тім прегарно розвиненим дівочім тілі живе сильний, великими здібностями обдарований дух. Вона була в батька одиначка, а до того ще зараз при народженні втратила матір. Ненька її, стара мужичка, відмалку заправляла її до всякої ручної роботи, а коли підросла, то батько, щоб розважити свою самоту, брав її всюди з собою і, щоб задовольнити її палку натуру, привчав її владати рицарською зброєю, зносити всякі невигоди і сміло стояти в небезпеках. І чим більші трудності їй приходилось поборювати, тим охітніше бралася вона за діло, тим краще проявлялася сила її тіла й її рішучого, прямого характеру. Але попри все те Мирослава ніколи не переставала бути женщиною і ніжною, доброю, з живим чуттям і скромним, стидливим лицем, а все те лучилось в ній у таку дивну, чаруючу гармонію, що хто раз бачив її, чув її мову,— той до віку не міг забути її лиця, її ходу, її голосу, тому вони пригадувалися живо і виразно в найкращих хвилях його життя так, як весна навіть старому старцеві пригадує його молоду любов».
«…Незвичайна ненщина поровень з найсильнішими мужами поборювала всякі трудності утяжливої дороги. Як легко перескакувала гнилі ломи і величезні трами…»
«А що ж то в мене нема сили? А що ж то я не владаю луком, ратищем і топором? Ану, нехай котрий-будь із твоїх поселенців спробує зо мною порівнятися,— побачимо, хто дужчий!»
«Якою самітною, якою круглою сиротою чула вона себе тепер на світі, хоч тут же коло неї сидів її батько! Якою нещасною чула вона себе тепер, хоч батько недавно ще запевняв її, що все робить для її щастя!»
«Її слова, її погляд, дотик її рук і її вісті — все те немов вирвало його (Максима) з темного гробу, повернуло йому життя»
Відповідь:
Карпо і Лаврін — протилежності: один має батьківські карі гострі очі, другий схожий з виду на матір; один кремезний, другий — тендітний; один насуплений, сердитий, мовчазний, другий — веселий, привітний, балакучи.
Кайдаш — богобоязливий і чарколюбий, Кайдашиха — чваньковита, Мотря — сварлива. Мелашка: у ній — спочатку ліричний характер, але в ніжній дівчині — теж поселяється «біс» чвар.
Пояснення: