Баба Настя тримає хліб на вишиваному рушнику, а хліб - на диво величезний, пишний і золотистий, мов сонце. Хліб із пшиниці, нового врожаю.
<span>гід-ність,гі-дність
міль-ярд,мі-льярд
трьох- ярусний, трьох-я- русний, трьох-ярус- ний
тьмя-но,
без-збройний, беззб-ройний
над-силається,надси-лається, надсила-ється, надсилає-ться, надсилаєть-ся від-ріж,
сіль-ський,сільсь-кий
та-кої,
по-старайтесь, поста-райтесь, постарай-тесь
зйо-мка, зйом-ка.</span>
Кожного ранку сонечко дивиться на мене крізь віконце( в переносному значенні) ввечері люди люблять дивитися як сідає сонце.( в прямому значенні)
Виконувати (кого? що?) завдання - знахідний
чистити(кого? що?) килим - знахідний
побувати ( у (на) кому? у(на) чому?) у театрі - місцевий
грати з ( ким? чим?) з дитиною - орудний
милуватися (ким? чим?) морем - орудий
ласувати (ким? чим?) апельсином - орудний
Давним-давно, коли на планеті ще не було людей, владика Землі Гор закохався в царівну неба Елю. Він побачив її, коли вона проїжджала по небу на колісниці. Це була тендітна білявка з синіми очима. Вона ніби пливла по небу, даруючи свою усмішку світові. На превеликий жаль, кохання було не взаємним. Гор страждав і кожної миті хотів бачити свою кохану. Та вночі небо було темне і царівну не було видно. Тоді він вирішив, що прикрасить небо золотими і срібними ліхтариками. Він взяв ліхтарики і запустив їх в небо. Ліхтарики світилися, освітлюючи все навкруги. Тепер Гор міг бачити свою Елю і вночі.
Пройшли часи, і ліхтарики перетворилися на зорі, які світилися вночі і не гасли, ніби нагадуючи про незгасиме кохання Гора до Елі.
Пояснення:
