І ось переді мною з"явився він- сам Ох із казки. Моєму здивуванню не було меж, адже я ніяк не очікувала побачити перед собою маленького старенького чоловічка з довжелезною бородою і дивно одягненого. А ось коли він почав говорити у мене взагалі мову відібрало таким чарівним виявився його голос...
Головний персонаж твору — Герасим Калитка — простий селянин, який тяжким трудом і визискуванням нажив досить великі гроші. Ще відчувається, що колись він мав добрі нахили: сам постійно працює, любить землю. Про це свідчать його слова: «Ох земелько, свята земелько — Божа ти донечко!» Але жадоба грошей, бажання ще більше розбагатіти перетворюють добрі риси Калитки на вади. Він не тільки працює сам, а й буквально замучує роботою родину і наймитів. Він сам про це говорить: «...Недоїдаєш, недопиваєш, день при дні працюєш, жінка з діжі рук не виймає...» Синові Герасим не дає найменшого перепочинку і вирішує його долю згідно тільки зі своїми планами наживи. Хіба ж це нормально, коли людина спершу погоджується одружити сина з наймичкою, а потім вирішує посватати для нього дочку багатія, та ще й відверто заявляє: «Не треба мені ні доброго хліба, ні доброго борщу... Мені треба невістку з приданим, з грішми»? Виявляється, що посватати Мотрю Герасим обіцяв лише для того, «щоб вона старалася на роботі». Взагалі у ставленні до наймитів Калитка проявляє себе як надзвичайно жорстока і скупа людина. Жадоба збагачення відбирає у нього всі людські почуття. Він не дає робітникам ні поспати, ні нормально поїсти, ні помолитися Богу, хоча молитва тоді була святою справою. Причому сам Калитка не вважає свою поведінку неправильною, а навпаки, пишається нею: «Вже ж я їм і отченаша даю! Як затоплю, то зараз і на землі». Дії Герасима стають дедалі безглуздішими і жорстокішими, свою скупість він не дає робітникові взяти з собою на працю шматок хліба: «Настане день, то роботи не бачиш, а тільки чуєш, як губами плямкають». Щоб не трудити в неділю коней, Калитка примушує дружину йти пішки три версти до церкви. Він не спить ночей через заздрощі до сусіда Жолудя, який, на думку Тераса, розбагатів нечесним шляхом. Зі свого кума Савки Калитка вимагає не лише відсотки з позичених грошей, а ще й запродаж на його воли. Та й сам Савка зізнається, що за гроші й душу чортові ладен продати. Саме через гроші Савка погоджується на фінансову махінацію і навіть погрожує Герасиму ножем. Через ці ж гроші немає спокою в його родині: «А ми з старою тілько лаємось і все через гроші: того нема, другого нема — і раз у раз гир-гир-гир, гар-гар-гар!» Щоправда, Савка врешті зміг отямитись, і приклад Герасима ав йому доброю наукою: «Буде здоров'я, будуть і гроші, а я навіки від них одрікаюсь, ніколи в світі не буду хотіть більше, ніж Бог дає». Для Калитки ж шансів на видужування немає. Гроші згубили його остаточно. Він не задумується над тим, що його махінації з фальшивими грішми — це злочин. Його не може зупинити навіть страх суду — настільки сильна в ньому жадоба грошей і прагнення помститися Пузиреві за зневагу. Усі мрії Герасима крутяться навколо одного й того ж: «...Всю землю навкруги скуплю! Ідеш день — чия земля? Калитчина! Ідеш два — чия земля? Калитчина! Ідеш три — чия земля? Калитчина!.. Отоді і я скажу про Пузиря: голяк масті, чирва світить!» Саме тому втрата грошей для Калитки стає катастрофою. Навіть після того, як його витягли з петлі, Герасим упевнений: «Краще смерть, ніж така потеря». Але якщо розібратися, то що він втратив? Не свою землю, не все майно, а «Смоквинову землю», яка йому не належала. От що з людиною зробили гроші! Та й на інших персонажах п'єси позначився їх згубний вплив. Наприклад, Роман уже йде шляхом батька і легко відмовляється від одруження з Мотрею. Він не має почуття власної гідності, тому спершу турбується, чи не обдурять їх з приданим, а потім, коли його не пустили і в хату до Пузиря, все ж залишається у нього на кухні купити свиней. Так само і Мотря: їй відмовили в одруженні, але вона все одно погоджується вийти за Романа. Отже, на прикладі багатьох персонажів І. Карпенко-Карий переконливо показав, як спотворюють людську душу гроші, якщо людина не вміє опиратися їх згубному впливові.
Мій улюблений герой з даного твору це старший брат. Мені дуже подобається його рішучість й кмітливсть.
В екстримальній ситуації він не злякався, а допоміг лосеві вибратися з ,,пастки". Тому я б хотів(ла) також бути таким(ою) рішучим(ою)
У «Літописі руському» (ХIVст.) є легенда про долю юнака-половця, який потрапив у полон і, маючи заможне життя, забув свою Батьківщину. Спляче серце половецького сина розбудив сильний запах тонкої гілочки степового зілля, що зветься євшан…
Слово «євшан» за походженням тюркське. У тлумачному словнику воно має кілька значень: 1) степова запашна рослина з червоним або пурпуровим цвітом; 2) символ пам’яті, рідної землі, Батьківщини, своєрідний пароль українців…
Для чого потрібно вивчати і знати історичне минуле рідного народу? У чому проявляється патріотизм і вірність людини рідному краєві?.. Що може виконувати роль євшан-зілля для сучасних українців?
Є у Зборівському районі на Тернопільщині славне село Розгадів. Славне своєю багатовіковою історією (перша згадка – ХV ст.), славне людьми – дуже працьовитими, мудрими, духовно багатими, славне піднесено патріотичним духом, народними традиціями і піснями. Тут народився Роман Купчинський – співець стрілецької слави, гордість краю, України, світу.
Три стакана
Захотів якийсь пан перевірити вкус людей. Набрав у три стакана воду, горілку та меду не твердого. Підходить до першої людини та дає їй стакан у руки. Людина не знає, які три страви у цих стаканах. У людини перший стакан, вона робить глоток та говорить:
-Це ж звичайна вода.
До другої людини підходить пан та дає доугий стакан:
-Гарна горілка,- відповідає людина.
Третя говорить:
-Смачний у вас, пане, мед.
Усі відгадали, тоді підходить пан до четвертої людини та говорить:
-Спробуйте усі три страви.
Після цього людина відповідає, роблячи помилку у кожної страві, тоді пан відповідає:
-Ви, мабуть, багато другого стакана спробували.