Обе скорее всего наверное
Одного разу зі мною трапилася неприємна пригода. Мабуть, в мене ще мак цвів у голові. Розпочалося з того, що в крамниці мені дали більшу здачу, ніж потрібно. Я одразу вхопив очами<span>, що грошей було більше, та не сказав продавцеві, бо давно вже </span>поклав очі<span> на наклейки з автівками, а батьки </span>були проти<span> купувати їх. Тож я витратив гроші на ці наклейки. Та коли прийшов додому, якось мені </span>неспокійно на душі<span> було. Соромно, хоч і грошей було </span>на одну панюшку<span>. І наклейки зовсім не радували. Тоді я пішов до мами та виклав їй </span>усе як на духу<span>. Від сорому моє обличчя </span>налилося жаром<span>. Та мама сказала, що нічого страшного. Якщо я зрозумів, що </span>на чужому нещасті щастя не збудуєш<span>, тож нехай це буде для мене </span>урок<span>. Вона дала мені грошей, які я відніс продавцеві. Та була приємно здивована та подякувала мені за чесність. В мене ніби </span>камінь звалився з душі.<span>
</span>
Я понимаю и даже очень хорошо . Помогу чем смогу
Багато разів я бачив, як мама, переглядаючи старі фотографії, надовго замислювалась, коли попадалося шкільне фото з її однокласниками. Одного разу я запитав, про що вона думає, коли дивиться на таке фото.<span>А вона відповіла якось загадково: «Те, що відчуваю в такі хвилини, ти зможеш зрозуміти тільки тоді, коли сам закінчиш школу. А поки що цінуй свою шкільну родину». «Шкільну родину?» — перепитав я. «Так, шкільну родину, — повторила мама. — Скільки пісень написано на тему стосунків між однокласниками. Всі автори, немов змовившись, називають однокласників «шкільною родиною». Чудово, коли учні почуваються єдиним</span>
[ й і х н і] у ї напочатку 2 звуки й і.