Дощовий день це- похмурий час. все навколо стає ніби зі свинцю сіре та сердите. суворий дощ поливає і напуває квіти та трави. скрізь смальцевий колір. але потім вийде яскраве сонце.
Синоним к слову вщухне будет замовкла
Чернівці - центр історичної землі Буковина, на території якої за шість століть встановлено безліч пам'ятників. Відомостей про точну кількість пам'ятників в області немає, однак в обласному центрі налічується до двадцяти найбільш значимих монументів. Черновчане з іронією ставляться до пам'ятників - місто побачив сім імперських епох, і кожна встановлювала свої пам'ятники. З ними пов'язані цілі історії.
У свій час на центральній площі міста Габсбурги встановили монумент імперського орла. Після переходу міста до Румунії нові господарі спорудили на тому ж місці символічну групу: румунський бик, возносящій копито над австрійським орлом. Українські студенти вночі часто залишали перед биком сіно і воду, за що переслідувалося румунською поліцією.
Після приєднання Буковини більшовики замінили орла-с-биком скромним пам'ятником Володимиру Леніну. Городяни тихенько посміювалися над Ілліча - свою кепку він простягав до будівлі колишнього австрійського банку (нині відділення Національного банку), а закладений за спину кулак «дивився» на обком (колишній палац юстиції, а нині - будівля ОГА).
Місцева влада, снесшіе пам'ятник Леніну підйомним краном в 91-му, вирішили не повторювати помилок попередників і тому на тому самому місці вже нічого не встановлювали ...
Але трохи в стороні височить величезний пам'ятник Тарасу Шевченку, що з'явився на честь 10-ї річниці незалежності України. Це - основне місце проведення різного роду мітингів.
З нічним клубом межує прозваний городянами «вальтроном» кубістскій пам'ятник буковинському етнограф і політику Юрія Федьковича. В університетському сквері стоїть прозваний «головою» пам'ятник композитору Воробкевича.
У новий час встановлені пам'ятники австрійському поетові Пауло Целану (Анцелю), покінчив життя самогубством в Австрії, і румунською письменника Михайла Емінеску. Пам'ятник Емінеску - «місце зустрічі» румунських і українських патріотів, чиї гарячі голови остуджувати в прилеглому розважальному комплексі.
На Кафедральний (колишньої Радянської) площі височіє шпиль монумента воїну-визволителю, залізти на який вважається тестом на зрілість для учнів міських ПТУ, а приїжджають поїздом зустрічає танк старшого лейтенанта Нікітіна, першим увірвався в Чернівці.
Перед театром, копією одеського і віденського, - сидящий пам'ятник Ольги Кобилянської. На Театральній площі розташована що світяться в ночі Алея зірок: з Чернівців вийшла велика частина виконавців сучасної української естради - від Яна Табачника і Софії Ротару до Ані Лорак та Каті Бужинської.
Важкий час воєн символізують пам'ятники буковинському «кошу», входить до складу УПА, а також румунським солдатам, які загинули в Першу світову.
У Заставнянском районі області знаходиться некрополь, у якому поховані кілька тисяч австрійців, полеглих в боях на східному фронті Першої світової війни.
У нових районах міста пам'ятники практично не встановлюються, винятком можна вважати меморіал воїнам-афганцям, відкритий чотири роки тому.
Чернівецька область також займається своєрідним експортом пам'ятників. На початку літа адміністрація одного з районів Молдови придбала у своїх українських сусідів списаних пам'ятник Леніну. А в Румунії багаторічними стараннями групи українських правих політиків встановлено пам'ятник Ольги Кобилянської.
Встановлення пам'ятників в цьому регіоні завжди вважалася тонким політичним справою. Так, ряд громадських організацій Румунії до сих пір наполягає на встановленні де-небудь на Буковині пам'ятника Стефану Великому, об'едінітелю румунської держави. Однак в українській історії він проходить як негативний герой, тому знайти компроміс не вдається.
<span><em>Речення
з</em><em>відокремленим означенням</em></span><em>
</em>
<span>
Давали гроші —
таляри биті, |<em>людям
дуже милі</em>|,
та дядько Лев
заклявся на життя,
що дуба він повік
не дасть рубати.</span>
__
<span>Мені здається часом, що верба,
|<em>ота стара|, |сухенька|</em>,
то — матуся.</span>
__
<span>І
снилися мені все білі сни:
на сріблі сяли ясні
самоцвіти,
стелилися незнані
трави, квіти,
<em>|блискучі|, |білі</em>|...
</span>
__
<span>...От і
розбіглася на морі супротивна хвиля,
а з теї хвилі
вилетіли коні,
як жар, <em>|червоні|,</em>
<em>
|у червону колясу
запряжені</em>|...</span>
__
<span>Ні,
ти сам для мене
світ, |<em>миліший|, |кращий</em>|,
ніж той, що досі
знала я, а й той
покращав, відколи
ми поєднались.</span>
__
<span>Доню,
давно готові шати
для царівни,
але вона десь
бавилась, <em>|химерна</em>|,
убравшися для жарту
за жебрачку.</span>
__
<span>І з долу вгору він до мене звів
такий болючий
погляд, |<em>повний туги</em>
<em>
і каяття палкого</em>|,
без надії...
</span>
__
<span>Будуть приходити люди,
|<em>вбогі й багаті|, |веселі
й сумні|</em>,
радощі й тугу
нестимуть мені,
їм промовляти душа
моя буде.</span>
__
<em>Леся
Українка «Лісова пісня» </em>
