- Добрий день, Україно!
- Добрий день побратиме..
- Чого сумна така, чого сльози біжать по обличчю твоєму?
- А чого ж мені радіти? Скажи, чого? Те что війна мене губить? Діточок моїх в землю ховає?
- Вибач, я знаю. ти виниш в усьому мене.. Через мене все, та що ж я вдію? Якщо властя не уймуться ні як.. Скажи рідненька, що?
- Ні, не тільки ваші власті в усьому винні, кожен суне носа і руки свої загребущі до мене, розбирають мене по часточкам, не залишиться ні чого скоро від мене.. а питання, навіщо це все? Навіщо?
- Україно, я не знаю навіть що й сказати, як зарадити тобі, як припинити це все..
- Я не прошу в тебе відповіді, Росіє, але я не стану на коліна, ні перед ким не вклонюсь я, все припиниться, я вірю в це, я буду Незалежною і Суверенною і Вільною країною!
- Укрїно, я теж хочу миру, не хочу воювати і смертей більше не хочу..
- Добре, Росіє, я зрозуміла тебе, мені приємно чути, що ти не забула нашої дружби і як і раніше ми будемо сестрами, І буде мир на землі! Допобачення.
- Я теж на це сподіваюсь, допобачення!

0 0

4 года назад