Моєю рідною домівкою є оселя, де живуть мої батьки. Адже без них я не можу ще дати собі раду в житті. У домівці мене люблять, піклуються про мене. Поруч живуть мої друзі. Ми часто граємося у дворі. Дорогою від рідної домівки я ходжу до школи. Там я отримую знання, спілкуюся з однокласниками.
Домівка - це місце, де мене розуміють, дадуть мудру пораду, допоможуть, захистять від усіх негараздів.
Шумить і хвилюється Київ, і сонце сміється з висот.
У цьому реченні однорідні присудки ШУМИТЬ і ХВИЛЮЄТЬСЯ.
Відповідь:
Від п'ятдесяти відсотків, найменш вдалий, заливають водою. Найбільш ефективний шампунь (напевне).
Пояснення: числівник п'ятдесят при відмінювання не має "и". У творенні ступенів прикметників, де є найбільш/найменш добавляється початкова форма прикметника. В українській мові немає слів "водой, рукой і т.д."
Мишко — мій найкращий друг. Ми дружимо з першого класу. На вигляд він звичайний хлопець, яких багато в нашій школі і в нашому класі. Мишко середнього зросту, худорлявий, у нього високий лоб, прямий ніс, світле волосся і трохи смагляве обличчя. Мене завжди дивує, що у вересні після сонячного літа волосся у Мишка стало ще світлішим, а обличчя — ще смуглявішим. Я не можу зрозуміти, якого кольору очі у мого друга. Мені здається, що вони чомусь постійно змінюють свій колір. Колір очей Мишка залежить від його настрою. Коли він бачить якусь несправедливість, очі стають темно-сірими, а погляд спалахує гнівом. Коли йому весело, очі стають синіми, як маленькі озерця, і наче посміхаються. А коли ми з Мишком у сонячний день гуляємо на вулиці, то його очі стають блакитними, як високе безхмарне небо над нами.
<span>Мій друг любить спорт. Він швидко бігає, високо стрибає. Але найбільше йому подобаються спортивні ігри, змагання, естафети. Спорт зробив Мишка сильним, спритним, витривалим. Саме тому він не боїться фізичної роботи і з задоволенням допомагає дорослим. </span>
<span>Він чесний і доброзичливий хлопець. Мені з ним цікаво і весело. Я дуже пишаюсь, що в мене є такий друг. </span>
Я хочу жити в суспільстві,в якому мене будуть любити,поважати.Адже нікому не хочеться,щоб з його рішенням ніхто не рахувався.Напевно майже всі з вас хочуть,щоб до вашої думки прислухувались.Найважливіше у суспільстві на мій погляд це розуміння.Щоб у людей було розуміння до інших.Ось в такому суспільстві я б хотів (хотіла) жити.
