Дорога бабусю!
Вітаю тебе з Новим Роком! Бажаю тоби щастя здоров"я а саме головне щоб ти ніколи не хворила!!!
Цілую тебе твоя Марійка
Ледве дихнуло весняним теплом, набубнявіли на деревах бруньки - ось, ось виткнуться листочки. Все в природі оживає, неначе одягається в коштовні шати. Ясне сонечко покликало в гості ранню весну. Попливли у небесній височині білосніжні хмарки. Зазеленіла молоденька травичка. Свіжий вітерець торкнувся голих дерев.
Все навкруги змінилось. Прилетіли співучі птахи з теплих країв. Прокинулись милі звірята з зимової сплячки. Дерева прокинулись від зимового сну. Три тополі, височать у полі - вибирають собі весняну барву. Дивишся у небо, а там двоє - журавель і журавочка. І так гарно і легко кружляють, немов би танок якийсь водять. Розтанув на водоймах твердий лід. А хороші діти садять дерева і підливають. Білять вапном, щоб шкідники не вилазили на них і не завдавали шкоди.
Коли юннати це зроблять, то буде дуже добрий урожай. Мені дуже подобається ця пора року - барвиста, весела, духмяна і запашна весна! А вам?
<span>
</span>
Олівець - 6зв., 7б. Єдність -7б., 7зв. Житя - 5б., 4зв. Щасття - 5б., 6зв. Надія - 6зв., 5б.
Твір-роздум на тему "Чи потрібно гарно вчитися, щоб досягти успіхів у житті?" пропоную скласти так: З самого
дитинства кожному з нас розповідають про важливість навчання у нашому житті. Майже
всім хоч раз казали, що для того, щоб стати успішним, треба гарно вчитися. Але
чи завжди це так? Звичайно, без знань та належної освіти досягти успіху просто
неможливо. Але для того, щоб побудувати блискучу кар’єру, одних знань замало. Потрібен
ще витривалий, мужній та залізний характер, велика сила волі.
<span> Якщо людина не
має таких якостей, як мужність та відчайдушність, це не означає, що вона ніколи
не досягне успіху. Ці риси характеру можна в собі розвивати. Але невже це
означає, що знання все ж таки непотрібні? Ні. Знання ніколи не бувають зайвими.
Людина не зможе стати професіоналом, маючи лише якості сильної людини. Професіоналу
завжди необхідні знання. Тому для успіху необхідно бути саморозвиненою людиною,
з гарною освітою та витривалим характером. </span>
Був холодний осінній ранок. Вітер зривав з дерев останні листочки. На землю упав маленький Горішок. Він був дуже наляканий і сумний. Горішку захотілося повернутися на дерево. Він став проситися у горіха взяти його назад на гілочку. Але горіх відповів, що йому краще залишитися на землі, пустити коріння і рости великим і високим. ********************************************************************************************************Він ріс у нашому дворі поміж каштанами й кленами. Чи його посадці? хто, чи сам посіявся ніхто не знав. Стояв високий, стрункий, з розлогими вітами, на яких серед пахучого листя зеленіли ще дрібні кульки горіхів.Раптом я побачив, як до горіха, злодійкувато оглядаючись, підійшов хлопець і здоровенною палицею заходився гамселити по гіллю. Він намагався збити недозрілі плоди. Дерево шелестіло, сипалося листя... Мені здавалося, що воно тихо стогне від болю й незахищеності.Хлопець був старший за мене, але я вже не думав про це. Швидко кинувся до нього й вихопив з його рук палицю.— Ти нащо дерево нівечиш? — закричав я.— Хіба не бачиш, що горіхи зелені? А скільки гілок пооббивав...— А ти хто такий?..— витріщив очі бешкетник.— Воно що — твоє?..Моє! — розпалився я. І раптом додав примирливо: — Моє і твоє. Достигнуть — тоді й приходь, поласуємо горіхами.Незнайомець глипнув на мене, постояв трохи, певно, вирішував, що йому робити далі, потім махнув рукою:— А-а-а... Нехай росте. Бувай! І пішов своєю дорогою.<span>А мені стало радісно, гарно. Я підійшов до горіха й тихенько йому сказав: «Рости, горішку. Рости й не бійся. Я тепер тебе завжди захищатиму».</span>
