Мой родной язык это Абхазкий он прекрасен. Я горжусь этим что я на нём расговаривою.И буду гордится вссю жизнь
"Беглец" тема одиночества.
"Моряк" опять одиночество.
"Преступник" одиночество, проблема отцов и детей.
"Черкесы" тема взрослой жизни, будучи ребенком.
Жилин впервые увидел Дину, когда она принесла ему воды. Автор так
описывает девочку. Ей было тринадцать лет, она была похожа на своего
отца. Одета она была в синюю длинную рубаху. У Дины длинные волосы.
Сначала она испугалась Жилина, она смотрела на Жилина, как на какого-то
дикого зверя. Даже
ее отцу стало смешно, когда Жилин подал ей кувшин, а она отпрыгнула от
него, как дикая коза. Когда Жилин немного обжился в татарском ауле, он
начал мастерить разные поделки. Сначала он слепил куклу, одел ее в
татарские одежды и поставил на крышу. Дина увидела это и позвала других
татарских девочек. Потом она увидела, что Жилин ушел в сарай, и
схватила куклу. У Дины это была ее первая кукла. Но ее разбила злая
старуха. Жилин понял, что девочка огорчилась, и сделал куклу еще лучше.
Так началась их дружба. Дина тайком от всех носила Жилину еду. Она
знала, что пленников плохо кормят. Сначала это было козье молоко, потом
сырные лепешки, а однажды – кусок баранины. Дина, как и Жилин, любила
помогать другим людям. Если бы не Дина, Жилин никогда не смог бы сбежать
второй раз. Их с Костылиным посадили в глубокую яму, из которой
пленникам не выбраться. Жилин чувствовал, что Дина его не бросит. Он
наделал девочке
из глины разных фигурок лошадей, собак. Дина пришла на другой день к яме
и сказала Жилину, что Их хотят убить. Жилин попросил Дину помочь, но
она отказалась. Жилин подумал, что девочка испугалась. Однако ночью в
яму упала длинная палка. По ней и выбрался Жилин. Дина помогала русскому
офицеру сбить замок с кандалов. Когда у нее это не получилось, она
заплакала от горя. Девочка знала, что она больше никогда не увидит
Жилина, если даст ему убежать. Но она пожертвовала собой, своими
чувствами. Дина не только помогла ему бежать, но и приготовила немного
еды. Я думаю, что отношения Дины и Жилина можно назвать настоящей
дружбой. Тринадцатилетняя девочка сделала то, на что не могли решиться
взрослые люди. Она спасла Жилина от смерти. А тот подарил ей детство. Я
думаю, что игрушки, сделанные Жилиным, были первыми в жизни девочки.
Елом сюжетів для художників та письменників наступних епох.
Овідій народився 23 березня 43 р. до н.е. в містечку Сульмоні неподалік від Рима. Його сім’я, заможна й шанована, належала до давнього роду вершників - другого за значенням стану римського суспільства. Майбутньому поету дали два імені: Публій (від прізвища одного з його предків) і Назон («носатий»).
Здобувши ґрунтовні знання в римських риторичних школах, Овідій вирушив у так звану освітню поїздку до Сицилії, Греції та Малої Азії. Такі подорожі за його часів вважалися обов’язковими для будь-якого шляхетного римлянина, а для поета й поготів. За три роки після закінчення навчання Овідій вступив на державну службу й за сприяння впливових родичів домігся успіхів у судовому й поліцейському відомствах. Наступною сходинкою в його кар’єрі було сенаторство. Одначе юнак не прагнув суддівських і адміністративних посад, на які намагався влаштовувати його батько. У двадцять п’ять років Овідій покинув службу і присвятив себе поезії. Незабаром він став найулюбленішим поетом римлян.
Дебютував Овідій збіркою «Любовні елегії». Книжка принесла йому широке визнання й зажила слави «практики кохання». Наступну книжку - «Героїди» - можна назвати «історією кохання». До неї увійшли п’ятнадцять ліричних, сповідальних монологів-листів від імені покинутих коханими міфологічних героїнь або історичних осіб — Федри, ГІенело-пи, Медеї, Сапфо та інших. Завершуючи логічну послідовність, «теорією кохання» стала дидактична поема «Наука кохання». Це - своєрідний навчальний посібник, практичні поради автора чоловікам і жінкам, що мають допомогти їм перемогти в «любовній битві». Роботу над елегіями Овідій розпочав, коли йому не виповнилося й двадцяти років. Коли «любовну трилогію» було завершено, поетові було вже близько сорока п’яти.
Життя на вершині слави тривало майже двадцять років. Двері будинку Овідія, що стояв у центрі Рима, завжди були гостинно відчинені для численних друзів і шанувальників. Поет мав ще й заміське помешкання, де писав свої вірші. Він став таким відомим, що отримав право займати в театрі почесне місце біля самої сцени. Як рівний Овідій зустрічався з відомими митцями, потоваришував з великим Горацієм.
Найвизначніший період у творчості Овідія розпочався 2 р. н.е., коли він узявся до написання поеми «Фасти» - своєрідного літопису, у якому, йдучи від свята до свята, намітив описати сотні міфів та історичних подій, пов’язаних з історією Риму. Водночас із «Фастами» митець працює над епічною поемою з п’ятнадцяти частин «Метаморфози» («Перевтілення»). У цьому творі на матеріалі давньогрецьких міфів про різноманітні перевтілення Овідій задумав пояснити все, що відбувається в мінливому, гідному подиву світі природи.
Систематизувавши безліч міфічних оповідей, Овідій уклав «історію людства» — від виникнення з хаосу гармонійного космосу до «золотої доби» Августа, коли після громадянських війн настав мир. У «Метаморфозах» ідеться про чотири століття в історії людства: золоте, срібне, мідне й залізне. Сучасників поета не залишили байдужими рядки про «залізні» часи, за яких вони жили, коли «люд на грабунок іде», «на господаря гість зазіхає», коли втрачено совість і сором і богиня справедливості Астрея назавжди покинула землю.
Загалом у поемі двісті п’ятдесят міфів про перевтілення, почерпнутих із різних джерел: про народження людей з каменів після Всесвітнього потопу; про перетворення на лаврове дерево німфи Дафни, яку переслідує Аполлон; про те, як красуня Левкотоя через любов Сонця стала левконією, а її суперниця — соняшником, тощо.
Родители уходят на работу, велев дочке не ходить со двора и беречь
младшего братца. Но девочка сажает братца под окошком, а сама бежит на
улицу. Гуси-лебеди тем временем уносят братца на крылышках. Сестра бежит
догонять гусей-лебедей. По дороге она встречает печку, яблоню, молочную
речку — кисельные берега. У них девочка спрашивает о братце, но печка
просит ее отведать пирожка, яблоня — яблочка, речка — киселька с
молоком. Привередливая девочка не соглашается. Она встречает ёжика,
который указывает ей дорогу. Приходит к избушке на курьих ножках,
заглядывает туда — а там Баба Яга и братец. Девочка уносит братца, а
гуси-лебеди летят за нею в погоню.
Девочка просит речку
спрятать ее и соглашается поесть киселька. Потом ее прячет яблонька,
причём приходится девочке поесть лесного яблочка, затем она прячется в
печке и ест ржаной пирожок. Гуси не видят ее и улетают ни с чем.
<span>Девочка с братцем прибегают домой, а тут как раз отец с матерью приходят.</span>
