1)Сваритися
2)приділяти більше уваги як треба
3)потрапити в незручне становище
4)пощастило
5)щось шукати
6)бути неуважним
Книга - це забута цінність сьогодення.Людина настільки звикла все дізнаватись з інтернету,телевізору,що зовсім забула про книгу.
Особисто я не уявляю свого життя без книжки.Адже книга - це та річ,яка навчила мене всьому:писати,читати,розуміти,думати.Я завдячую книзі своїм розумом.
Книга дозволяє мені зануритис в світ казок,той світ,який в реальному житті не реальний.Навіть в такому дорослому віці,я читаю казки.
За допомогою книжки я дізналась про минуле.
Читання книжок,розслабляє мене,дозволяє забути про всі ті проблеми,питання,які торбують мене в реальності.
Кнга - це інший світ і він набагато цікавіший від нашого!
<span>Минулого тижня я вперше відвідав художній музей. Мені там дуже сподобалися картини видатних свiтових художників та художниць. Там я побачив і зрозумів картини, зрозумів те що хотіли передати нам художники малюючи їх. Мене дуже надихнула вся краса побаченого моїми очима. Я впевнений, що це була найкраща подорож до музею у місті Харковi. Ще я відвідав багато музеiв і у дуже гарному і старовинному місті Киiв, і в музеї Лесі Українки у місті Новоград-Волинський. Всі три музея мені дуже сподобалося. Найбільше мене вразило те, як автори всіх картин, всіх витворів хотіли дати нам маленьку спогадку, про життя людей у давніх часах і надихнути нас на зберігання природи і краси нашого гарного українського життя!</span>
Маленький ворог-велика біда.
Зимовий ліс схожий на зачаровану країну Снігової королеви. Тут царює тиша. Пухнастий білосніжний килим вистеляє землю. Він також накинутий на гілки дерев, як шуби.
Здається, ніби дерева в зимовому лісі одягли казкове вбрання. Все навколо прикрашене сліпучим снігом, прозорим льодом та сріблястою памороззю. Ліс – неначе скарбниця тендітних зимових коштовностей.
Тільки гілки замерзлих дерев іноді риплять та тріщать від морозу. Та скрипіння снігу під ногами порушує тишу під час прогулянки зимовим лісом. Але взагалі взимку тут важко прходити. Можна провалитися в замет по коліна, а бува, що й по пояс.
Коли йдеш зимовим лісом, здається, що в ньому немає жодної живої душі. Нібито всі птахи, звірі й комахи покинули цю місцевість в пошуках тепла або залягли в сплячку. Навіть ворони подалися до міста, годуватися біля людей. Але цієї ж миті заєць-біляк, невидимий на снігу, спостерігає за мандрівниками. Життя в зимовому лісі затихає, але нe зупиняється.
