На світі є дуже багато різних робіт наприклад:Лікар, вчитель, механік тощо...
Кожна доросла людина має право вибрати свою роботу, і потім працювати не покладая рук, якщо людина дуже захоплена цією роботою і відноситься до неї не баудуже, наприклад: той же самий фотограф він зробив фотографію, вона виявилась з порчиною, на перший раз цього не бачать, а на четвертий побачать. Я думаю що якщо людина захоплена і любить цю роботу вона буде робити її з любовью!
1)Такая їх доля:
Не вернуться сподівані,
Не вернеться воля,
Не вернуться запорожці,
Не встануть гетьмани,
Не покриють Україну
<span>Червоні жупани!
2)</span>Ніхто її не рятує...
Козачество гине;
Гине слава, батьківщина;
Немає де дітись;
Виростають нехрещені
Козацькії діти;
Кохаються невінчані;
Без попа ховають;
Запродана жидам віра,
<span>В церкву не пускають!
</span>3)Закрякали чорні крюки,
Виймаючи очі;
Заспівали козаченьки
Пісню тії ночі,—
Тії ночі кривавої,
Що славною стала
Тарасові, козачеству,
<span>Ляхів що приспала.
</span>4)<span>Грає кобзар, виспівує, </span>
<span>Вимовля словами, </span>
<span>Як москалі, орда, ляхи </span>
<span>Бились з козаками; </span>
<span>Як збиралась громадонька </span>
<span>В неділеньку вранці; </span>
<span>Як ховали козаченька </span>
<span>В зеленім байраці.
</span>5)Бо не довго, чорнобриві,
Карі оченята;
Біле личко червоніє
<span>Не довго, дівчата
Надеюсь,равильно выбрала.Хотя,не факт
Источник:"Кобзар":</span>http://oursong.narod.ru/kobzar/kobzar.html#do_osnov
Цього літа я прочитав дуже цікаву книгу повість " Кайдашева Сім'я " Івана Нечуй-Левицького. В ній розповідається про життя та побут двох сімей після смерті батька. В повісті дуже багато смішних та смутних сцен. А саме про поділ землі між двома братами старшим братом Карпом та меншим братом Лавріном, перерозподіл землі жінкою Карпа Мотрею та свекрухою старою Кайдашихою та багато інших чвар таких як сварка через грушу та побите вікно в хаті Мотрі та Карпа під час якої Мотря вибила око свекрусі. А Мелашка яка на відміну від Мотрі була з бідної сім'ї не змогла жити в такому напруженому становищі пішла в Київ на прощу в пошуку духовного та морального спокою. Закінчується повість тим, що груша через яку почалися чвари між сім'єю засохла, а в сім'ї Кайдашів настало перемир'я.
