в 4-Б класі...
- ДАВАЙТЕ ВЛАШТУЕМО ЛЯЛЬКОВИЙ ТЕАТР,- ЗАПРОПОНУВАЛА ЛІДА
- ТА Ж У НАС НЕМАЄ НІ ЛЯЛЬОК,НІ ШИРМИ- РОЗГУБСЯ МИКОЛКА
Татьяна Михайлівна наша вчителька відповіла:
-А ми можемо принести якесь ганчір*я,нитки,голки та сшити ляльок!
Миколко,Твій тато Вчетель праці!І він зможе допомогти нам зробити Ширму?
-Так!Тато згодиться!
Діти довго думали яку виставу скласти але Ліда була великою фантазеркою і придумала дуже гарну ідею!
-Я знаю яку казку ми можемо зіграти!-відповіла Ліда.
-яку?-всі хором нетерпляче сказали.
-ми можемо зіграти дуже повчальну казку!!!Назва якої-КОЛОБОК!-Відповіла Ліда.
всі погодились з думкою Ліди...
і ось через тиждень вони зіграли свою виставу!
ГЛЯДАЧІ ДОВГО АПЛОДУВАЛИ І ДЯКУВАЛИ ДЯКУВАЛИ АКТОРАМ ЗА ЦІКАВУ ВИСТАВУ.
Привіт, Оксано!
- Привіт, Альонко! Як ся маєш?
- Добре, у мене тепер є справи, тож нудьгувати ніколи! А в тебе?
- Міркую, чим би таким зайнятись, цікавим і корисним водночас… Вибач, а які це в тебе справи з’явились?
- Я навчаю свого двоюрідного брата української мови!
- Та не може бути! Ти ще сама маленька!
- Так, але він молодший від мене. До того ж я добре знаю українську мову і завжди на уроках отримую вищі бали!
- А твій брат зовсім не знає української мови?
- Зовсім! Мої дядько та тітка, його батьки, переїхали сюди з Білорусі, з міста Гомеля, місяць тому. А Сашко вивчав в школі лише білоруську мову!
- Але ж білоруська мова, здається, схожа з українською?
- Це тільки так здається, але насправді слова вимовляються інакше! І орфографія зовсім інша!
- І яким чином ти навчаєш Сашка української мови?
- Поки що дуже просто. Я показую йому предмети та кажу, як вони називаються українською. Він повторює, а потім повинен мені скласти речення з цими словами.
- А ти пробувала давати йому читати українські тексти?
- Так, але він так кумедно читає, що я не можу втриматися від сміху! Начебто хтось узяв та перекрутив усі слова!
- Альонко, мені здається, що я можу допомогти тобі навчати Сашка української мови. У мене є кілька цікавих ідей щодо того, як можна організувати уроки. А також я точно не буду сміятися, коли він стане читати.
- Оксанко, я так вдячна тобі! Ти собі не уявляєш! Мені так потрібна допомога!
- Нема за що! Ну, я побігла! Коли мені до вас прийти?
- Можна завтра о п’ятій, Сашко якраз буде у нас.
- Ну, тоді до зустрічі!
- До зустрічі! Ще раз красно тобі дякую! Побачимось!
Дорослі часто повторюють, що потрібно вчитися. Не просто вчитися, а вчитися добре. Я ходжу кожен день в школу, де отримую якісь певні знання. Всьому навчити там не можуть, але ми можемо в школі отримати основні знання, які будуть розширюватися з часом.
Я хочу зрозуміти, навіщо мені потрібні ці знання. Вчитися - це означає брати участь у процесі отримання певної інформації. Якісь пізнавальні повідомлення надходять до нас від батьків, щось ми дізнаємося в навчальних закладах (школах, різноманітних секціях, студіях). Також ми щось взнаємо з телевізорів і комп'ютерів.
За що я люблю зими
За що ж я люблю зими? Вам напевне цікаво. Ось, буває, виходиш взимку на вулицю, а мороз лагідно пестить твої щоки, дивишся навколо – краса. Все навкруги усіяно снігом: хатинки та дерева наділи снігові шапки, озера вкрилися льодяною плівкою, наче тоненьким склом. Де-не-де модно побачити сліди людей, тварин, птахів. Усі вони кудись поспішають, не встигаючи помітити таку красу...
Заспівай нам, соловейку.
Я завжди пам*ятатиму тебе, мій рідний краю!
Шановна громадо, давайте послухаємо Іваненка.
Любі друзі, я так скучив за вами!