“ГЕРОЯМИ НЕ НАРОДЖУЮТЬСЯ – НИМИ СТАЮТЬ”В час, коли мирне небо захмарюється від обстрілів ворожих градів, коли матері, заливаючись слізьми, випроваджають синів на неоголошену війну, коли молоді жінки залишаються вдовами, а ще ненароджені діти приречені бути напівсиротами не можливо залишитися осторонь подій, які відбуваються в країні. Однак навіть в такий воістину важкий для всіх час, далеко не всіх тягне щось змінити. Далеко не кожен готовий внести свою лепту задля оборони своєї землі. Але як перебороти страх і сумніви, які терзають душу? Як відповісти на питання: а що ти зробив для своєї країни?.. Пауза. Але ті, хто відстоюють свою Батьківщину, риючи окопи, з автоматами в руках таки знайшли в собі сили покинути рідні домівки, дружин і дітей, немічних батьків і домашні клопоти аби домогтися кращого майбутнього, майбутнього вартого України – багатостраждальної, але нескореної, гордої. Ці люди варті називатися героями. Але чи народилися вони з рисами, котрі притаманні героям, що описані у віршах, творах, про які написано безліч книг. Ні. Вони стали за Україну, бо горять безмежною любов’ю до неї, бо готові ціною власного життя захищати її честь і самобутність. Вони – справжні сини своєї землі. Вони гідні шани, поваги, поклону. Вони стали героями, бо розуміли, що ніхто, окрім них, не зможе стати в лави захисників рідного краю. Тому, вважаю, що героями не народжуються, ними таки стають люди, котрі готові віддати найцінніше щоб мільйони українців жили спокійним, розміреним, а головне мирним життя.
2. нз, знаю що 13 січня Т шевченко одержав від Білозерського два примірники першого номеру журналу Основа де на перших десяти сторінках було вміщено його поезії під назвою Кобзар.
<span>"Простягаючись звиш пiвмилi вздовж, а мало що не чверть милi в ширину, рiвна й намулиста, обведена з усiх бокiв стрiмкими скалистими стiнами, високими декуди на три або й чотири сажнi, долина тота була немов величезним котлом, iз якого вилито воду. Чималий гiрський потiк впадав вiд сходу до тоï долини високим на пiвтора сажня водопадом, прориваючи собi дорогу помiж тiснi, твердi скали, i обкрутившися вужакою по долині, випливав на захiд у таку ж саму тiсну браму..."</span>
У наш час,у 21 столітті-доба гаджетів.Як дорослі так і діти часто беруть до рук телефони,планшети і годинами"гуляють"інтернетом.Багато мам не співають дітям колискові,а замінюють гаджетами на яких записані пісні,казки і так далі.Але жоден гаджет не замінить мамину колискову,мамин лагідний голос...
Напевне кожен з нас, пам"ятає той час коли мама кинувши всі недороблені справи,сідала ввечері біля ліжечка і співала.Здається,що вся любов і ніжність збирається над теплою постіллю в такі моменти.Колискові пісні несуть дитині інформацію,що мама поруч,що дитину люблять і захищають.А що нам дають гаджети,крім ігор і певної інформації-нічого.Маленьким дітям потрібна мама,а не гаджети.На мою думку гаджети не замінять мамин голос,любов і турботу.
Байка:Коротка повчальна розповідь,яка складається з двух частин. У казці основними засобами художньої виразності є-Метафора.У Байці-Алегорія. Персонажі казок найчастіше люди міфічні істоти,У байках Дійові особи,тварини.