Зігріті (чим?) любовю, розвантажений (коли?) учора, посріблені (чим?) промінням, тремтячий (від чого?) від хвилювання, натоптаний (чим?) сіном, очищена ( від чого?) від бруду, залиті (чим?) сонцем, оповитий (чим?) тишею
<span>Міські та сільські ластівки живуть поряд з людьми. Вони прикріплюють свої гніздечка до виступів дерев’яних стін, над вікнами, на горищах, під дахами будинків, де живуть люди. А у селі ці пташки часто оселяються у повітках та хлівах (це будівлі, де тримають свійських тварин).</span><span><span>Берегові ластівки гніздяться у норах, які самі ж і викопують у високих берегах річок, схилах ярів, старих кар’єрів.</span><span>Навесні можна побачити ластівок, що носять у дзьобиках багнюку з калюж, солому, тоненькі гілочки. Саме з цих матеріалів вони ліплять свої маленькі ошатні гніздечка.</span></span><span>Іноді в ластівчиному гнізді оселиться горобчик. Ластівка тривожно в’ється навколо гнізда, намагаючись вигнати непроханого гостя. Та іноді й залишає своє гніздо і починає ліпити нове. Адже ластівки – дуже миролюбні пташки. Вони не люблять і не вміють битись, сваритись.</span><span>Яєчка висиджує тільки мама-ластівка, а тато носить їй їсти. Про малих ластів’ятподружжя дбає разом, здобуває їм їжу. Ластівки дуже спритно ловлять комашок просто на льоту. Ластівка виводить пташенят аж двічі протягом літа. А на початку осені ластівки збираються у великі зграї. Літають у повітрі, сидять на дротах, готуються до важкого польоту у вирій, аж до далекої Африки.</span><span>Цих малих пташок люблять у нас в народі. Люди склали про них казки, легенди, пісні, поети написали вірші.</span>
<span>У нашому місті багато модних магазинів, салонів, де можна одягтися з голови до ніг (якщо, звичайно, є гроші) і виглядати сучасно. Можна зробити стильну зачіску — і ти начебто ідеш у ногу з часом. Але я не випадково написав "начебто". Усе це тільки зовнішній бік справи. Звичайно, елегантно одягнена, доглянута людина привертає до себе увагу оточуючих. Однак тільки грамотна мова, вміння вести розмову відразу ж дадуть твоєму співрозмовнику зрозуміти, що він має справу не з пустою, а дійсно із сучасною людиною, яка знає собі ціну. А ці якості в магазині, або відвідуючи перукарню, на жаль, не придбаєш.
Сучасна людина — це стан душі, мислення. Воно досягається шляхом завзятого навчання, роботи над собою. Зрозуміло, що духовність сучасної людини закладається в школі. Саме тут вона одержує перші знання і уявлення про життя.
Деякі мої однолітки вже зараз знають, ким би вони хотіли бути. Вони вивчають іноземні мови, комп'ютер, багато читають. І, звичайно, чимало часу проводять у спортзалі. Я думаю, ті, хто прагне відкрити для себе щось нове, і є сучасні люди.
</span>
Часто в житті бувають моменти коли нестерпно болить за мою державу. Коли споглядаю як безсоромно паплюжать її мову, зводять нанівець всі традиції, нищать культурну спадщину та потім жаліються, що не достатньо щасливі у своїй країні, не достатньо комфортно себе почувають. А подумати про те, що для свого ж світлого майбутнього у цій державі варто було б з повагою ставитись до культури та всього, що було виборено у важких війнах нашими дідами та прадідами, занадто важко, адже куди простіше кинути папірець на вулиці і нарікати на інших, що у нас брудні вулиці міст, так, що й соромно показувати туристам! Як боляче, що багато людей так думають і роблять. Але я вірю, що переживши стільки лих зазнавши стільки бід і нещасть наша Україна буде процвітати, а наш народ буде пишатись собою, за те, що створили, зберегли та розвивають таку могутню і багату країну. Країну з найродючішими чорноземами, країну з найщирішими людьми, країну з найцікавішою та найбагатшою культурою, країну з величною історією, та країну, з найщасливішими жителями!<span>Майбутнє моєї держави залежить від мене і таких як я! За інших я ручатися не можу, але від себе скажу з гордістю та відповідальністю, що я зроблю усе можливе і неможливе, але моя Україна, яку я люблю понад усе і не бачу сенсу життя без її осяяного майбутнього, буде процвітати і весь світ з цікавістю та заздрістю спостерігатиме за її розвитком! Люди зі всього світу приїжджатимуть, щоб подивитись на славні Карпати, на Шацькі озера, на Чорне море, у старовинний та пройнятий історією Львів, та ще на багато інших не менш цікавих визначних місць! А я йтиму по Хрещатику, ведучи за руку своїх діточок і з гордістю та захопленням скажу: «Ми-діти твої Україно, а ти наша мати, що дала нам дорогу у світ!».</span>
Зустріт-корінь.
ис-суфікс
я-закінчення
Хапат-корінь
ись-суфікс