В книге есть сцены которых нет в фильме
Безконечний, безкрайній, нескінченний, неокраїй, бездонний, незмірний, незмірянний, невимірний
Незаперечним залишається той факт, що сонети, як форма ліричного вірша, з'явились в Італії, понад сімсот років тому. Зручні для написання і читання вони дуже швидко припали до душі багатьом ліричним письменникам по всьому світі, але найбільш відомим ліриком який писав вірші в цій формі є великий поет епохи Відродження Франческо Петрарка. Саме його творчість підкреслила, що навіть при певній скутості форми, сонетами, з легкістю можна відобразити свої ліричні та філософські думки.
Епоха Відродження до Англії добралась дещо пізніше, ніж до інших європейських країн і закономірним була поява тут англійського сонета. Першим серед поетів, які зацікавились сонетами в Англії, був сер Томас Уайет, його вважають родоначальником англійського сонета. Якщо яскравим представником італійських сонетів є Петрарка то одним з найбільш популярних авторів англійських сонетів є Вільям Шекспір. А в чому полягає основна відмінність між сонетами Петрарки та Шекспіра?
В той час як обидва види сонетів складаються з 14 рядків і написані п'ятистопним ямбом, вони помітно відрізняються між собою за формою та спрямованістю.
Класичний, або італійський сонет має чітку строфічну форму і складається з чотирнадцяти рядків, поділених на чотири строфи. Перші дві строфи (катрени) – чотирирядкові, а наступні дві (терцети) — трирядкові.
Сонети Франческо Петрарки традиційно написані з точки зору людини, яка ідеалізує кохану жінку і неймовірно сумує за втраченою любов'ю. В катренах переважно описується конкретний випадок або встановлюється основна проблема сонету, а в терцетах Петрарка зазвичай знаходить і змальовує рішення.
Шекспірівський або англійський сонет має особливу будову і структура англійського сонета відрізняється від італійської. Він складається з трьох катрен з неоднаковими римами та одного дистиха, або двовірша.
Шекспір використовує катрени, щоб по різному зобразити ту чи іншу ситуацію. Хоч по своїй структурі його сонети дещо схожі до сонетів Петрарки, часто рішення проблеми, яке він описує в останніх двох рядках виглядає як дотепний коментар автора.
У своїх сонетах Петрарка намагався виразити власні почуття, до коханої жінки, ділиться власними переживаннями стосовно втрати Лаури та затверджує ідеал, який ліг в основі філософії гуманізму. Що ж стосується сонетів Шекспіра, то варто зазначити, що він намагався йти в ногу з часом. Великий драматург і поет переважно оспівував дружбу, радість зустрічі та горе розлуки.
Між сонетами Петрарки та Шекспіра більше відмінних ніж схожих рис. Це стосується будови сонет, стилю написання, а також змісту. Проте спільним залишається те, що як Петрарка так і Шекспір в своїх сонетах намагались максимально відверто передати власні почуття і головне, що їм це прекрасно вдалось.
Привет Конь с розовой готовой мне нравиться твой рассказ я его читаю почти каждый день
1. Иван Сергеевич Тургенев был одним из борцов за отмену крепостного права. В своей повести "Муму" он описывал увиденное им во времена жизни с матерью-помещицей. Он видел своими глазами то, как она обращается со своими крепостными: жестко, беспощадно. Она распоряжалась их жизнями будто они даже не люди, а всего лишь игрушки. Еще с детства Тургенев испытывал отторжение всего, что связано с крепостничеством. Его негодование и досада в последствии вылились в его произведениях, в данном случае в "Муму".
2. Глухонемой крепкий мужик Герасим- это тот человек в книге, который сумел, несмотря на любые обстоятельства, сохранить в себе доброту к людям, к жизни. Это человек с огромным сердцем, не похожий на других, символ русского народа, крепкого духом. Герасим ответственно выполнял свою работу, даже более того- он ее любил, он любил землю. Однако все его труды не были оценены, и даже больше, ведь когда он полюбил всем сердцем Татьяну, барыня выдала ее замуж за пьяницу. Он искал любви и нашел ее в собачке, которую любил так сильно, как мать любит свое дитя. Но и здесь его ждала разлука и горе. Не стерпев несправедливости, неспокойной жизни, Герасим уехал в свою родную деревню, ко всему родному: земле, быту. Он победил этим ту несправедливость, что когда-то торжествовала над ним. Он расправился с этим раз и навсегда.
2.Герасим встретил прачку Татьяну в новом господском доме. Он увидел в ней того человека, которому нужна ласка и забота. О Татьяне нам известно то, что она никогда не знала любви, ее держали в строгости, "в черноте". Герасим видел ее своей родным человеком, с которым он сможет создать семью. Он хотел отдавать ей все свое тепло, заботу и поддержку только ей, пока барыня не разлучила их, выдав Татьяну замуж за башмачника и отослав их в далекую деревню.
3. После Татьяны у Герасима не осталось никого родного. И вдруг как-будто судьба посылает ему маленького щенка, которого он спасает из реки. Они так привязываются друг к другу, что ни на минуту не оставляют. Они все делают вместе: как только Герасим просыпается- щенок бежит к нему, а ночью остается сторожить своего большого друга. Их любовь длилась недолго. Барыня, узнав о щенке, хотела чтобы тот подчинялся ей, а когда не смогла это устроить, приказала щенка убрать. Герасим пытался прятать его, но все было напрасно. Утопив щенка он как-бы ставит жирную точку над всеми издевательствами барыни, над несправедливостью крепостничества. Это его победа над зазнавшейся знатью, господствовавшей в то время.
4. Как уже говорилось в самом начале, Тургенев пытался донести своей повестью до людей, и в первую очередь до правящих кругов, что не должно быть крепостничества, ведь все люди равны. Независимо от того, в каком ты находишься социальном положении, у других людей нет права тебя унижать. Все люди в нашей стране должны быть свободны.