Незаперечним залишається той факт, що сонети, як форма ліричного вірша, з'явились в Італії, понад сімсот років тому. Зручні для написання і читання вони дуже швидко припали до душі багатьом ліричним письменникам по всьому світі, але найбільш відомим ліриком який писав вірші в цій формі є великий поет епохи Відродження Франческо Петрарка. Саме його творчість підкреслила, що навіть при певній скутості форми, сонетами, з легкістю можна відобразити свої ліричні та філософські думки.
Епоха Відродження до Англії добралась дещо пізніше, ніж до інших європейських країн і закономірним була поява тут англійського сонета. Першим серед поетів, які зацікавились сонетами в Англії, був сер Томас Уайет, його вважають родоначальником англійського сонета. Якщо яскравим представником італійських сонетів є Петрарка то одним з найбільш популярних авторів англійських сонетів є Вільям Шекспір. А в чому полягає основна відмінність між сонетами Петрарки та Шекспіра?
В той час як обидва види сонетів складаються з 14 рядків і написані п'ятистопним ямбом, вони помітно відрізняються між собою за формою та спрямованістю.
Класичний, або італійський сонет має чітку строфічну форму і складається з чотирнадцяти рядків, поділених на чотири строфи. Перші дві строфи (катрени) – чотирирядкові, а наступні дві (терцети) — трирядкові.
Сонети Франческо Петрарки традиційно написані з точки зору людини, яка ідеалізує кохану жінку і неймовірно сумує за втраченою любов'ю. В катренах переважно описується конкретний випадок або встановлюється основна проблема сонету, а в терцетах Петрарка зазвичай знаходить і змальовує рішення.
Шекспірівський або англійський сонет має особливу будову і структура англійського сонета відрізняється від італійської. Він складається з трьох катрен з неоднаковими римами та одного дистиха, або двовірша.
Шекспір використовує катрени, щоб по різному зобразити ту чи іншу ситуацію. Хоч по своїй структурі його сонети дещо схожі до сонетів Петрарки, часто рішення проблеми, яке він описує в останніх двох рядках виглядає як дотепний коментар автора.
У своїх сонетах Петрарка намагався виразити власні почуття, до коханої жінки, ділиться власними переживаннями стосовно втрати Лаури та затверджує ідеал, який ліг в основі філософії гуманізму. Що ж стосується сонетів Шекспіра, то варто зазначити, що він намагався йти в ногу з часом. Великий драматург і поет переважно оспівував дружбу, радість зустрічі та горе розлуки.
Між сонетами Петрарки та Шекспіра більше відмінних ніж схожих рис. Це стосується будови сонет, стилю написання, а також змісту. Проте спільним залишається те, що як Петрарка так і Шекспір в своїх сонетах намагались максимально відверто передати власні почуття і головне, що їм це прекрасно вдалось.
