"Людина нібито не літає ,
а крила має.
Вони, ті крила, не з пуху-пір'я,
а з правди,
чесності
і довір'я."
Це слова Ліни Костенко з поезії "крила". Прочитавши цей уривок ми розуміємо, що у кожної людини є свої крила від народження . У якоїсь людини ,можливо, є крила тому що вона вірна у коханні, щира на турботи тощо.У мене ,можливо, також є крила. Адже я допомогаю своїм друзям ,якщо вони у біді,щодня прибираюсь у своєму домі,полегшуючи цим роботу своїй матусі. Також я можу приготовити сніданок,обід чи вечерю якщо мої батьки заклопотані справою. Тому допомогаючи іншим ваші крила стають дедалі більші.
Я дуже люблю літо. Воно насичене яскравими барвами та враженнями. Літо асоціюється зі справжнім відпочинком. Кожні літні канікули я з батьками багато подорожую , одне з моїх улюблених місць це море. Саме воно асоціюється з літнім відпочинком. Також літом я приїзджу у село до дідуся та бабусі . Там я почуваю себе вільно та спокійно, немає навчання та інших клопотів , ми з друзями ходимо купатися на річку , та відпочивати у парку . Я допомагаю бабусі клопотати на городі, а разом с дідусем їзджу на риболовлю. Саме всим цим мені подобається літо!
Климко – сирота, головний герой автобіографічної повісті Григора Тютюнника. Образ Климка втілює ідеал людини. У маленькій сирітській душі Климко носив стільки доброти, милосердя і співчуття до знедолених і стражденних, що не побоявся в одинадцять літ вирушити в далеку дорогу по сіль, аби тільки допомогти близькій людині — своїй учительці — не померти з голоду. Скільки натерпівся й намучився за свою двотижневу дорогу маленький лицар, скільки разів ризикував бути вбитим, замерзнути десь на полі під копицею — адже йшла війна і заходити в села було небезпечно. Та хлопчик ішов: його вело дорогою поневірянь милосердя.
Проспіваємо , префікс про, корінь спів, суфікс аєм, закінчення о
Мишка справедлива добра чуйна повчає допомагає розвеселяє гарне оповідання мишка